Так, жребій свій кладу ребром,
Не знаю я, що буде після,
Це крапка серед безліч ком,
У реченні з життям у відстань,
Куди ж хитнеться чаша долі,
Як все покладено на кон,
Коли відкрию двері нові,
І тим прийму свій рубікон.

Не завжди ясно, куди нас ведуть шляхи, майбутнє примарне, тому що воно ще не існує, минуле не зміниш, воно вже існувало і лишається мить, яка по-суті і є визначальною.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись