Блукав по вулицям міста похмурий вечір
Назустріч пролітали стурбовані люди
Ніщо не віщувало неминучої втечі
Стояли на варті столітні споруди

Засяяли зорі у водах фонтану
Замріяна пара тонула в обіймах
Ховала їх тінь у кронах каштану
І була у них ціль одинаково спільна

Пробігся по рейках веселий трамвайчик
Надівши незмінний ромбик на спину
Спішить перескочити новий майданчик
Із запахом квітів і міцного полину

Спішила містами стурбована осінь
Вдягала на груди червоне намисто
Лиш зранку з'являлася з начесами просідь
Красуючись вродою немов ненавмисно

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись