У Німеччині сніг, всю Саксонію ним завалило;
Десь здалеку доноситься з вітром церков передзвін…
Хтось у мерзлій землі, чиясь вічність – то братська могила,
А мене мчить авто на заметений снігом Берлін…

Сімдесят літ тому ось таким же засніженим полем
Йшов на смерть за ідею мій забутий країною дід…
Не дійшов… як шкода… відсміялась зажурена Доля;
Мов підкошений впав і навіки на вічні поблід…

Він вже вічність лежить поміж Ельбою й сивим Дунаєм,
Залишивши удома з дітлахами русяву вдову…
Він до них не прийде… бо на правді давно спочиває
Й чує Реквієм сніжний - мелодію снів вікову…

Доля, чом ти така невблаганна і несправедлива?
Чом так жорстко притиснув до землі нас Фортуни каблук?
І, напившись гіркого баварського пінного пива,
Купить пару німецьких сорочок «щасливий» онук…

Він до діда прийде… принесе фіолетові квіти…
І на братську могилу покладе ікебану з троянд…
Та мабуть що ніколи не зможе онук зрозуміти
Вічні злидні народу, що колись переміг Фатерлянд.*

Фатерлянд* - дословно - Земля отцов. Родина - по-немецки.

22.03.-12.04.2013 Хмельницький – Вроцлав – Дрезден - Берлін – Париж – Краків.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись