Дві душі


Давай гулятимемо разом, у золотому падолисті.
Та помилуємось калиною в осінньому намисті.
Повіє вітер легкою журбою.
А ми гуляти будемо за руки взявшись з тобою.

Пожовкле листя під ногами шелестіло.
Журливу повість розповіло..
Про дві душі, їм разом бути не судилось.
Та йти до мрії не втомились.


Ці дві душі співали у неволі.
І проявляли почуття на противагу долі.
На самоті цінується хвилина кожна.
Жаданні зустрічі наперекір « не можна».

І ніжні погляди на перекір «не треба».
Почути голос – це вже потреба.
Шматочками щастя збирають,
Коли бачаться і розмовляють.

Так тихо листя шепотіло.
Який кінець? – не відповіло.
А ми мовчали, не знаючи як діяти.
Змінить історію чи далі мріяти…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись