Про життя

Життя – не вічний онтогенез
І не триває сотні років,
То – найвеличніше з чудес,
Воно не має еталонів.

Життя не ділиться на двоє
Бо це одна стрімка ріка,
Та з іншою переплітатись може
У двох закоханих серцях.

Життя не ціниться «за скільки»:
Хто, коли і як прожив,
Його не купиш ти на ринку
І не знайдеш йому ціни.

Життя не міряють лічбою,
Ні довжиною, ні глибиною,
Його оцінюють змістовно –
За тим, що зроблене для когось.

Життя не люблять за прикраси:
Браслети, персні, діаманти,
Бо в нім шукають те, що справжнє,
Що прожите і не примарне.

Життя оздоблюють не блиском,
Не камінням, не намистом,
Його окраса – добрі вчинки,
А не пиха й гордовитість.

Життя не вкрите оксамитом:
Без помилок не обійтися,
Найгірше – страх у пустотіні
Та небажання щось робити.

Пусте життя – це вирок тим,
Хто на собі поклав заслін,
Кінець один: із забуття
Назад немає воротя.

Безсмертя – не казковий міф,
Його потрібно заслужити,
Життя – найбільший із дарів –
Достойно слід усім прожити!

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись