Світ кохання

Минає день, минає ніч,
І сонце місяць знов зміняє,
Та щиру правду на землі
Він не знайшов, він ще шукає.

Її не має у вині ,
У картах , гральних автоматах,
Не знайдеш її у пітьмі,
Розплющуй ширше очі ,брате.

Забуло людство те коріння,
З я кого ми усі пішли,
І полетіло в те провалля….
Ми все з собою потягли.

Людська залежність від металу
Згубила мільйони душ,
Та злоба ,ненависть і зрада,
Заграють нам веселий туш.

Ми перетворюємось в звірів
Бездушних ницих хижаків,
І наша ціль--це гроші й слава,
І кров байдужих слабаків.

Спокуса нас у прірву манить ,
І зачаровує серця ,
Та вихід з пекла є до раю,
Й лиш він врятує всім життя.

Його чарівний ніжний подих
Холодної сумної ночі,
Запалить іскорку у серці
І в інший світ відкриє очі.

У світ надії і добра,
Чарівних слів, тепла і ласки
Де всі надії ти сховав
І де насправді покохав.


Це світ кохання , не ілюзій,
Де всі ми звемось просто—друзі.
Цей світ, що так всіх дивував ,
І де її ти покохав.

Кохання творить чудеса і,
І зцілює людські серця.
Забравши з нього біль і муки
Дарує щастя спраглі звуки.

І воно здатне розтопити
Замерзлі в холоді серця,
Й навіки з ночі до світання
Наповнити усі коханням.

Тому повір в чарівну силу
Стріли, прямуючої в тебе,
Не ухились і стань щасливим,
Тобі її обрало небо…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись