Знати б мені, що мене чекає.
Куди за руку поведе життя?
І серце марно не страждає,
І не чекає того майбуття.

Знати б мені, що мене чекає.
Хоча б хвилину побачити себе.
Як швидко ціле літо проминає,
Як знову тепла осінь настає.

Як хочу знати, що зі мною буде,
Щоб не жаліти потім через помилки.
До серця мого хто іще прибуде,
Чи поведуся знов на балачки?

Так хочу вірити, що не зійду з дороги,
Не заплямую свої почуття,
Душею відчувати застороги,
Щоб потім не просити каяття.

Як важко знов зробити вибір.
Думки отруюють мене щораз.
Моє життя - це мій великий витвір.
Такий ж дорогоцінний, як алмаз.

Майбутнє... Як же манить за собою,
Незвідане, як вся Земля.
Чи вже написано чиєюсь рукою?
Чи напророчена мені петля?

Чи віриш в долю ти? - Мене питаєш.
Напевно, так. Вона ж мене завжди вела.
Хіба ти досі ще не помічаєш,
Що все в житті раптово, як стріла?

Випадковостей ніколи не буває.
Для нас написано вже все давно.
Що буде ще зі мною? Це ніхто не знає.
Я підкоряюсь. І хай буде, що було.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись