Нас життя по своєму любило,
то у льоді деколи в вогні.
Та душі дитячій були милі
маммині шкарпетки вовняні.
Не у маркетах тоді блискучих
одяг нам купляли, були дні
чоботи намотані онучі й мамині шкарпетки вовняні
Солодко і гірко в нас все було
Цілий світ,країни чарівні.
В подорож безпечно ми вдягали мамині шкарпетки вовняні.
Виростають вже і наші діти,
Та й онуки бігають малі
Але квітнуть мов у полі квіти
мамині шкарпетки вовняні.
Мало сплять натомлені повіки
Хочеться на головній стіні,
в рамку і повісити навіки мамині шкарпетки вовняні

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись