Печаль живе у серці вічно.
Десь вирина серед розмов.
Затихне. Та періодично
З”являється наразі знов.
Печаль згубить – як народитись,
Прийти новеньким знов у світ.
Смиренним бути. І поститись,
Прожить багато тихих літ.
Прийдуть нові часи, і люди
Нові, з надіями, прийдуть.
Хоч сонце, мабуть, іншим буде,
Печаль повернеться, мабуть.
Та ми рожеві окуляри
Носитимемо знов і знов.
Розумні чи якісь нездари,
Чекаєм знову на любов.
Нехай печалі, хай турботи,
Хай дім – з рожевих пелюсток.
Шукати будем ми й надалі
Хиткий до щастя той місток
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись