Заколише верба свої мертві віти,
Відлік стомлено спинить час.
Стільки смутку, що й нікуди діти,
Стільки тиші, а в ній обрАз.
Понесуть мене темні води
І омиють холодну печаль.
Я співатиму гімни й оди,
А вода тихо змиє жаль.
Змиє кривди і змиє горе,
Стане серце чистим листом.
По коліна знов буде море,
А погане все стане сном.
Я візьму акварель у руки,
Лиш яскраві барви довкола,
І слідів не залишу від муки,
По воді підуть райдужні кола...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись