Життя дає тяжкі уроки,
І раптом крила відбирає на льоту.
Під цю тужливу, довгу ноту,
Що часом виливається в роки,
Воно і гордість ставить на коліна,
І сили зводить на нівець.
І часом думаєш: "Кінець..."
А ні, нова сторінка, шлях,
Який між тернами думок проляг.
Яким пройшовши, станеш ти сильніше,
Але ніколи вже не буде, як раніше.
Ніколи вже не буде, як колись.
Та не здавайся, вір, молись...
І коли втримаєшся на ногах,
Коли не пустиш в серце страх,
Душа пройде лавиною розчарувань,
І загартується вогнем випробувань.
Ти станеш йотою сильніше,
І вже не будеш, як раніше.
Лише надія завжди має тліти,
Не дай їй повністю згоріти.
Вона маяк серед життя,
Що проведе крізь небуття,
Що мужність дасть і нові крила,
Тож ти не бійсь, розправ вітрила!..

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись