Так боляче буває…
Бо ти з ним.
Це ревнощі печаль, а чи - любові?
З тобою поруч буть,
Звісно, менше болю,
Та біль все ж той:
Пронизує палким
Жаданням сподівань,
І мрій – оголених і кострубатих,
Як вся любов моя –
Беззахисних та вбогих.
Лишається молити Бога
Або від пеку закричати
На світ увесь…
Та марно.
Ти знову з ним.
Так просто.
Так довершено.
А я – та годі вже й казати!
Я кривди скривджений пісняр.
Тебе просить? Ні –
Вже хочеться тебе благати!
Та Бог пообіцяв мені,
Що сяду
Одесную Нього…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись