Дорога простягнулася вперед,
Трамвай промчав як метеор,
Повіз людей, задуманих планет,
Кого до раю, декого в шеол.

Я був колись малим, не так давно.
Життя здається як мяка резина.
Прожиті вчинки, і падінь ярмо,
Самотність, критика; пліч-о-пліч з ними.

Мій ворог переслідує, не відстає,
Приймає все нові обличчя.
Час іде, ріка виблискує й тече,
Тільки я, і більш нікого на зупинці.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись