Більшість людей лише лицеміри,
Ніколи не чули мелодію золотої ліри.
Увесь цей світ просочили гниллю,
Кожен проклятий сантиметр, кожну милю.
День у день прокидаєшся із цими думками,
І щоб урятуватись крошиш зелені грами.
Тобі гидко навіть по вулиці пройтись,
Не те щоб із кимось пересіктись.
Ти спокійно у магнітолу ставиш касету,
Слухаєш класику, забиваєш стаф у сигарету.
Сідаєш у крісло і робиш тяжку,
Іншою рукою тримшся за пряжку.
Спокійно видихаєш солодкий дим,
Пофіг на світ"Чорт з ним".
Не збираєшся нікого бачити і чути,
Намагаєшся усі свої проблеми забути.
Ти дивуєшся як швидко тікає час,
Тобі не скажуть, Це все для нас!
І ось тебе люто накрило,
Під ніс собі бурмочеш: Оце накурило
А як по іншому рятуватися від цього світу,
Звідси ти не втічеш за орбіту.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись