Минають дні,життя проходить...
І люди з пам’яті ідуть.
Вони любили, огортали,
Але тепер своїм життям вони живуть.

Ми любимо людину тимчасово,
А потім кажем:в тебе є свій шлях,
І в цей момент є сльози й жалість,
Бо цей душевний біль, є не на жарт

На жаль, у кожного своя дорога,
І кожен мрією піде...
Але в пам’яті минуле,
Своїм шляхом воно не йде

Колись ми мріяли,співали,
Казали дружба наша на завжди,
Але в мить все обірвалось...
І Дороги наші розійшлись.

Ми стали різними,чужими,
І в кожного проріс свій шлях.
В останній раз хочу сказати
Я не забуду нас, ти завжди будеш в моїх снах.
(Н.Воробель)

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись