Хто винен в тім, що Мрія запізнилась?
Що заблукала в зоряних степах…
Неначе світле марево з’явилась,
А потім розчинилась на вустах…

Бо ж як відчути плач калини в лузі ?
Як підказати ноти скрипалю?
І як донести без образ подрузі,
Що я її вже більше не люблю…

І як розповісти своїй коханій,
Що я до неї більше не прийду?!…
Що відцвіли конвалії духмяні
У матері в тінистому саду...

Що не закрию від блаженства очі,
Не затремчу від поцілунків вуст...
Та не відчую дотиків дівочих
І не віддамся пестощам спокус...

Відсипались каштани в жовту осінь,
Позасинали срібні ясени…
Птахи летять кудись у срібну просинь
І щось кричать мені з височизни…

Хто ж винен в тім, що Мрія запізнилась?!
Що заблукала в зоряних степах…
Неначе світле марево з’явилась,
І розчинилась смутком на вустах…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись