RU UA
Вірші і поезія українською мовою про любов та довіру, дружбу і життя - гарна можливість поглянути на світ з іншої сторони, відчути почуття інших людей у мелодійних рядках красивих віршів. Сумні вірші - красиві слова, що виражають проблеми тих хто так близько, але зовсім нам незнайомий... і часто можна побачити, що ви не одні у цьому світі. Тут кожен може поділитись власними красивими віршами та оцінити інших.

Життя повернуло гострими сходами
Не знаєш куди подітися
Чи йти крутими до гори дорогами
Чи вниз щосили котитися

Щоночі прокидаюсь від болю жахливого
Чи зовсім не можу заснути
Ніколи не бачив себе я чутливого
Та тебе не можу забути

Ховається в хмарах облізлий світанок
Сонце застрягло в дерева спицях
Мабуть я маю багато чудних забаганок
Та й досі мені не спиться

Послать все до біса а може і далі
Досі вже мабуть чекати
Крутить потихеньку свої педалі
А зараз спати, тихенько спати

comment Коментарі (0)

Не вір її очам,

Словам її не вір:

Це лагідне дівча

Насправді – хижий звір!


Нечутно підійде,

Погляне і за мить

І з розуму зведе,

І серце полонить.


Зурочить – пропаде,

І слід сховає свій,

Ніколи і ніде

Знайти її не мрій.


Зустрінеш – не підходь,

Не слухай, не дивись.

Рятуй тебе Господь,

Молись йому, молись!


А краще не тікай -

Від неї не втечеш,

Люби її, кохай,

Хай навіть пропадеш

comment Коментарі (0)

Я шукаю тебе в своїх снах...

Я шукаю тебе в своїх снах,
Розкриваю маленькі долоні.
І лиш відблиск тіні в очах
І стікають сльози по скроні.

Обернись в моїм сні, проясни щось.
Все стоїш ти до мене спиною.
Прокидаюсь.. .Краплини дощу на вікні,
Тихі кроки якісь за стіною...

comment Коментарі (0)

Ти якось прокинешся вранці
Й відчуєш, що ти - сама:
Ні друзів нема , ні коханців -
Пітьма.

І не порятує втеча.
Та і до кого, і з ким?
Розвіялось все в порожнечі,
Мов дим.

Твоє приворотне зілля
Уже не подіє ніяк.
І буде гірким похмілля.
Ось так.


Ти, сподобалася мені.
Неможу тебе, я забути,
Ти приходиш до мене у снах
Хочу з тобою лиш бути.

Очі твої голубі,
Усмішка твоя мила,
Згадуючи тебе,
Я знову стаю щасливим.

Мила моя, дорога.
Дівчино кохана,
Серце ти полонила моє.
Ключі від нього забрала.

Важко мені на душі,
І серце від смутку аж рветься,
Мрію зустріти тебе.
Чомусь мені це невдається.

Я незнаю що зараз між нами,
Чи кохання чи згасло усе
Я надіюсь що рано чи пізно
Ми поговорим про це.

За чашкою кави присядем,
Розкажу кохана тобі,
Як я скучав за тобою,
Довгі і нудні ці дні.

Моє серце рвалось від болю,
Коти немов душу скребли,
туга мене ця вбивала
Життя немов хвилі плили.

За тобою сумую я досі,
Згадую як все було
Закохані ми і щасливі
Та жаль що це швидко пройшло.

Ти красива і ніжна трояндо,
Немов в Падишаха саду
Твій аромат дуже пянкий,
Завжди памятати буду.


* * *

Ой, біда, біда
На нашу дорогу
Поділила нас
На широку ногу

Поділила в раз
І місця і села
І сім”ю підчас
До самого древа

Ти скажи мені
Чим тебе уйняти
Чим я пред тобою
Чимось винуватий

Ти скажи, скажи
Як, Дніпро широкий
Наших то синів
Ділить на два боки

Ой, брати, брати
На нашу дорогу
Ті два береги
З одного порогу

Ти біжи, біжи
Наді мною туга
Як вода тече
Посередині луга

Ой, брати, брати
Згляньтесь на дорогу
Як, Дніпро біжить
Від свого порогу

Згляньтесь над водою
Посередині лугу
Матір в нас одна
Відчуває тугу


* * *

Я зустрів тебе зрання
Напувати вів коня
Як та сила наді мною
Понесла мене з собою
Тих очей не здужав я
Полюбив тебе зрання

Ой, тебе полюбив
Ой, себе загубив
Ой, тебе молоду
Ніччю темною вкраду

Знай мене молодого
Знай мене холостого
Знай мене день і ніч
Тебе прошу на зустріч
І тепер ходжу з конем
Ніччю темною і днем

Ой, тебе полюбив
Ой, себе загубив
Ой, тепер із конем
Ніччю темною і днем

Де ж ти моя мила
Де ж ти чорнобрива
Де ті карі очі
Де коси дівочі
Там десь місяць сходить
Там десь зорі водить
Там по під горою
Де ми йшли з тобою

Ой, прийди до Дону
Ой, хоч в не погоду
Глянь, як вітер хвилі
Нагоня на воду

Де коси дівочі
Де ті карі очі
Де ж ти моя мила
Де ж ти чорнобрива
Там десь місяць сходить
Там хтось зорі носить
Там від водопою
Де ми йшли з тобою


Чому цей світ такий жорстокий?.....
Світ  жорстокий, тому що Ви самі його таким бачите!?
Чому питання звучить саме так? 
 У ньому, навіть, немає найменшої можливості заперечити.
Ви не запитали!? ....
Чому світ такий добрий ???
або ...
Чому світ так різноманітний???
Світ жорстокий...Це не обговорюється.
але...
Світ — це дзеркало!!!
Дзеркало відбиває стан свідомості кожної людини.
Таким чином, ви самі ,
своїми вібраціями - емоціями, думками,
які ви шлете у всесвіт,
залучаєте ті події, які відбуваються з вами.
Якщо ви питаєте:
чому світ такий жорстокий,
чому в ньому стільки страждань,
чому люди вбивають один одного,
значить ви не бачите,
не помічаєте, що в цьому світі існує любов,
краса,
доброта,
що люди допомагають одне одному,
посміхаються один одному на вулицях .
А ви самі, коли в останній раз посміхнулись незнайомому перехожому? 
Давно? 
Ніколи? 
А ви подивіться в дзеркало. 
Там стоїть похмурий непривітний чоловік.
Посміхніться йому або їй,
і у відповідь ви отримаєте усмішку. 
А тепер зробіть те ж саме на вулиці...
Отже, світ - це дзеркало. 
Пам'ятайте, що ми всі вільні .
Абсолютно вільні. 
Але ми боїмося свободи. 
Ми оточуємо себе стіною ілюзій,
страхів і переконань для того,
щоб не бути творцями цього світу. 
Ми чекаємо, що прийде Боженька,
ну або в крайньому випадку,
Він пошле ангелів,
які візьмуть нас під білі рученьки і піднесуть нас над нашими проблемами. 
Боженька не прийде. 
Бог всередині кожного з нас,
але поки він спить. 
Він буде спати до тих пір,
поки ви не прокинетеся,
поки ви не перестанете бути рабами страхів і проблем,
поки ви не станете творцями свого світу,
а ми всі разом - творцями  нескінченно різноманітного СВІТУ...

comment Коментарі (0)