RU UA
Вірші і поезія українською мовою про любов та довіру, дружбу і життя - гарна можливість поглянути на світ з іншої сторони, відчути почуття інших людей у мелодійних рядках красивих віршів. Сумні вірші - красиві слова, що виражають проблеми тих хто так близько, але зовсім нам незнайомий... і часто можна побачити, що ви не одні у цьому світі. Тут кожен може поділитись власними красивими віршами та оцінити інших.

Хворію нестерпно, хворію тобою
Малюю листа на спітнілому склі
Стираю поспішно рядочки рукою
Допишу їх завтра, як завжди ві сні
Напишу що знов вередує погода
То шквалистий вітер, то спека стоїть
Мабуть застарів чи можливо то мода
Знущається нишком за лаштунком століть
Напишу тобі яке небо похмуре
Немає веселки від посмішки в нім
Як добре мені хоч сумую де-юре
Який я бешкетник на заздрість усім
Напишу тобі про щось особисте
Згадаю пригоду що знаєм лиш вдвох
Торкнуся до фото твого ненавмисне
Поправлю волосся твоє на чоло
Скажу що насправді тебе я кохаю
Скажу як ненавиджу часом свій дім
Що він опустів без тебе, я знаю
Чекає на зустріч на заздрість усім
А потім як завжди махну я рукою
І щезнуть знов букви залишивши слід
Намалюю сердечко, своє ім'я із тобою
Торкнуся до скла і отримаю лід

comment Коментарі (0)

Я бавила надіями думки
І віра так невпинно пригорталась
Я бачила невидимі ходи
А іноді я просто їх боялась

Мій час летів в крок хмарами над нами
Все божеволіло в думках не було слів
Не було часу навіть на розмови
Коли ти так невтомно говорив

Най час нас надалі не зупинить
Нам далі треба йти і кроком в крок
Із хвилями надії підійматися і опускатись в кожнен поворот.

Там далі буде лише краще
Відкриються дверцята з відусіль
Твій шанс залишитись нещасним
Впаде на дно з відсотками на нуль

Ці крила бачили надію
В яку вкладали марево зі слів
І в себе завжди треба вірить
Навіть коли на віру нема сил

Томняк Ірина


Моє багатство - мої вірші
Вони ведуть мене кудись,
І я лечу все вище-вище
Може й стану кимсь колись

Моє багатство - це життя,
Воно лише іде в зеніт
Я ще пізнаю буття,
Я лише виходжу в світ...

comment Коментарі (0)

Сонце світить у долоні
Я сиджу, п'ю каву сам
Я неначе у полоні
Своїх дум і сподівань

Я сиджу, дивлюсь на небо,
Що синє наче океан
Щось приховує те небо,
Свій святий таємний план

Відблиск неба хмарочосів,
Відблиск сонця в окулярах
Відчуття, що скоро осінь,
Але літо ще у хмарах...

comment Коментарі (0)

Пусті слова, слова на вітер
Чого ж за ними плакати і бігти?
Чому ж кричати і молити,
Того хто ними побажав любити?

Ніхто не скаже чесно як нам жити
Ніхто не скаже нам свої бажання
Це все - спорідненість у миті
Це все - наше небачене завдання

comment Коментарі (0)

Вкотре словом доторкаюся до небес,
І поглядом набираю висоту,
Я вже йду, біжу, лечу, бездумно мчусь,
Я вже ніяк нічого більше не боюсь.

І тільки вітрилами - сльози вниз,
Забирають вітри у свої світи,
А думки давно закохались в вись,
Я вже небес торкаюся - подивись...

comment Коментарі (0)

Так, жребій свій кладу ребром,
Не знаю я, що буде після,
Це крапка серед безліч ком,
У реченні з життям у відстань,
Куди ж хитнеться чаша долі,
Як все покладено на кон,
Коли відкрию двері нові,
І тим прийму свій рубікон.

Не завжди ясно, куди нас ведуть шляхи, майбутнє примарне, тому що воно ще не існує, минуле не зміниш, воно вже існувало і лишається мить, яка по-суті і є визначальною.

comment Коментарі (0)

Поезд едет - стук колёс
В голове горит вопрос
Куда я еду и зачем
И кто ждет меня у стен
А мой поезд - скоростной
"Одесса - Ровно", я - домой!

comment Коментарі (0)