RU UA
Красиві вірші і поезія українською мовою про любов та довіру, дружбу і життя - гарна можливість поглянути на світ з іншої сторони, відчути почуття інших людей у мелодійних рядках красивих віршів. Сумні вірші - красиві слова, що виражають проблеми тих хто так близько, але зовсім нам незнайомий... і часто можна побачити, що ви не одні у цьому світі. Тут кожен може поділитись власними красивими віршами та оцінити інших.

Мов біла ворона, я тихо мовчала,
Коли зграя чорних шуміла й кричала.
Їх зла не хотіла нічим відбивати.
Даремно воронам свій бісер кидати.

Як криками можна всю правду накрити,
Так може граніт діаманта розбити.
Проте це не значить, що камінь твердіший,
А лемент злостивий від правди біліший!...


Я дуже рада, що мені
Ти дав свої нестримні крила,
Що ми і в горі, і в огні
Знайдемо правильні вітрила,
Що скоро будемо разом
Іти у світ рука об руку,
Що нам комфортно так обом,
Нема навкруг миліше звуку,
Як те твоє серцебиття,
Яке завжди у мені грає,
Хай не настане забуття,
Хай все життя в мені палає
Такий нестримний той вогонь,
Що ти мені подарував,
Твоє тепло важких долонь,
Як вперше ти за руку взяв.
Хай світло у очах твоїх
Мене проводить крізь роки,
Дарує тільки щастя й сміх,
А не засмучені думки.
Люблю тебе, хоча мабуть
Про це причати і не треба,
Лиш прошу, ти зі мною будь,
Бо світ немилий лиш без тебе.


Моя душа ледь-ледь жива,
Хоча й страждає від вигнання.
І дощ весняний омива
Моє і серце, і кохання.
Не видно радісних облич,
Лиш тільки краплі сиплять долу.
І буде день... і буде ніч...
І все по колу... все по колу...


Дотик.
Цілунок.
Сльози.

Радість.
Кохання.
Проза.
Діти.
Терпіння.
Смуток.
Віра -
душі прибуток.
Небо ,
зіркиі місяць.
Сонце хмарки завісять.
Трави.
Роси.
Світання.
Гріх.
Каяття.
Зізнання.
Зустріч.
Пам' ять.
Розлука.
Біль трати і мука.
Ніжність і холод ночі.
Сни чарівні, пророчі.


Твої губи нагадували пелюстки троянд
Так ніжно забивали подих
Хотілося із них напитися нектар
Та вирушав в той час твій потяг

Лунав гудок, займали всі місця
Стояли тільки двоє на пероні
Дивився він їй в очі без кінця
Вона тримала серце у долоні

Іще хвилина й потяг полетить
Вже б'ють копитом металеві коні
Осталась мить, прощання тільки мить
Залишитись у неї у полоні

Осиротів вокзал, всі люди розбрелись
Залишивсь він один стояти на пероні
Осталась пам'ять коли вуста сплелись
І ніжний поцілунок на посивілій скроні