RU UA
Вірші і поезія українською мовою про любов та довіру, дружбу і життя - гарна можливість поглянути на світ з іншої сторони, відчути почуття інших людей у мелодійних рядках красивих віршів. Сумні вірші - красиві слова, що виражають проблеми тих хто так близько, але зовсім нам незнайомий... і часто можна побачити, що ви не одні у цьому світі. Тут кожен може поділитись власними красивими віршами та оцінити інших.

І тихо чути нелегке зітхання
Відлуння чутне в кімнатах пустих
Ти думав що все просто
Й ті вагання...
Звели тебе в могилу...Назавжди...
І завжди будуть чутні докори сумління,
Що ти все гаєш час
І знаєш що на дарма,
І тихо зводить з розуму поняття
Що ти втрачаєш все... Та марно...

comment Коментарі (0)

І тихо чути нелегке зітхання
Відлуння чутне в кімнатах пустих
Ти думав що все просто
Й ті вагання...
Звели тебе в могилу...Назавжди...
І завжди будуть чутні докори сумління,
Що ти все гаєш час
І знаєш що на дарма,
І тихо зводить з розуму поняття
Що ти втрачаєш все... Та марно...

comment Коментарі (0)

І тільки сни, ще тішать восени,

І що відходить - римами приходить,

І білий світ до самої весни,

Мов білі ненаписані листи,

Поезії що лине нам від Бога,

А крізь сніги ті тягнеться дорога

В той тихий дім, що світиться в ночі,

І крім любові там нема нікого,

Що нас спасає, сіє світлі сни,

І гасить безнадію восени...


Кiт задумливо зирить як груба тріскоче.
Щось завжди загадкове живе у вогні.
Щось гуде, завиваючи, дике, відьмаче,
Щось злітає та іскрами гасне вгорі.
Прошепчи листопаду - хай більше не плаче.
Проводжаючи осінь - прости всі гріхи.
На коні вогняному хай панна проскаче
І плащем золотистим услід завихрить.
Що залишиться серцю ? Краплина удачі,
Та ще іскра надії, між зимніх вітрів.
Білим снігом освятяться темні палаци,
Лунко відгомін щастя, як сон, пролетить...


Знов тепла осінь.
З вимерзлих полів,
Де мертві трави,
листя буро-чорне -
Вологий вітер.
Пахне, наче морем.
Така коротка
Світлість тихих днів,
Така солодка,
Трепетно-прозора.
Так щастя наше
Згадуємо ми
Просвітлене,
нетривке,
неповторне.


Жарт


Три Куми йшли по лісу,
Ішли із полювання,
Хиляли оковиту,
Бач, грілися вони.

Над ними сяяв Місяць,
Кругленький, наче Млинчик,
Той кум, що вжив грам двісті,
Спроквола проказав:
“Цей Місяць — дурнуватий,
Якийсь увесь — квадратний,
Мабуть, погода зла!” --

“Ти, Куме, - баламуте, -
Так другий зауважив, -
Цей Місяць, млин, - трикутний,
Ще кажуть — косинець,
такий собі “пипець”!*

Кум третій заперечив:
“То про який вже Місяць
Триває суперечка
На кшталт - “ячмінь, чи гречка?
Про той, що висить зліва,
Про той, що світить справа:
Їх двоє, грець,
Над нами!

comment Коментарі (0)

О, скільки світла в терпких небесах!
Зваблива осінь барвами розквітла,
Дитячим сміхом носить на руках,
Примружується, пеститься привітно,
Тріпочеться в злітаючих листках,
І шурхотить, і сипле, сипле, сипле...
Чарівна лань, помилуй, серця жаль!
Не захлинутись як духмяним вітром?
Копитцями каштани стукотять,
А лань все скаче індіанським літом!
І лиш надвечір – маревом печаль,
Немов жива, засяє, зблисне, зникне...
Лиш близькі зорі тихо мерехтять,
Тобі шепочуть загадкову пісню...


Так пахне літо: м‘ятою і виноградом.
Зірки - в ногах, а щастя - між грудьми.
Не вірю фразам, міміці й питанням,
Нема нічого крепшого за твоєї руки.

comment Коментарі (0)