RU UA
Красиві вірші і поезія українською мовою про любов та довіру, дружбу і життя - гарна можливість поглянути на світ з іншої сторони, відчути почуття інших людей у мелодійних рядках красивих віршів. Сумні вірші - красиві слова, що виражають проблеми тих хто так близько, але зовсім нам незнайомий... і часто можна побачити, що ви не одні у цьому світі. Тут кожен може поділитись власними красивими віршами та оцінити інших.

Як буває сумно на душі,
Я намалюю все на аркуші:
Твою постать, твої очі,
І ті слова співочі,
Що ти колись казав мені.
Я намалюю тобі серце
В ньому побачиш те озерце,
Де схвовались всі думки -
Сумні та чорні, наче душі.
А всі інші - радісні та теплі
Я залишу все для тебе.
Лиш для тебе, моя зірка
Намалюю все я на папері...


В чому радість, ця невічна?
Милість, горда, непроста..
В чому край гори, цинічний?
Що так грає, як струна.
В чому ця краса, безмежна..?
Співи красні слов'я,
В чому ж людська безкорисливість?,
В чому ж доброта?!
Я незнаю, що за страх,
Покорив все людство, бідне,
Що загралось в небесах,
Що так малоймовірно,
Вірить в все незбутнє,
Так, вірить в сім чудес всесвітніх,
Й забуває промінь втрат,
Просто так,невмірно.
Забуває про батьків, що у світі цьому,
Забуває про безмежний біль і втому,
Забуває що живе, що не гра це в полі,
Смерть прийде,прийде, від пострілу в горі,
І згадає милу він, милу він згадає,
Простір красить темні ночі,
Слово вже не грає.. (Юліана Рижак)

0 comment Коментарі (0)

Лице, покраяне війною.
Душа, розідрана осколком.
Лиш маючи любов за зброю
Терпить щоб не завити вовком.
Одна, серед світлин і Бога.
Вона очікує, сивіючи щомить.
Бо сину на війну дорога.
І не щемить... Болить...
Вона чекатиме до смерті,
Бо хто ще вміє так чекати.
У цій воєнній круговерті.
ВОНА! Бо ЖІНКА... ВОНА! Бо МАТИ...

1 comment Коментарі (0)

Настане день.
Настане день і заростуть окопи,
Настане день і Бог благословить.
Затихнуть буревії і потопи,
Та зранеє серце все болить.
Хто сльози мамині осушить,
Які за сином проливає день і ніч.
Коли у снах до неї він приходить,
Тягар скорботи не спада із пліч.
Хто синові поверне тата,
Він народився, а його нема...
З сліпими вікнами стоїть біленька хата,
Ікона Божа в ній рида ридма.
І чи повернем лад і спокій в дУші,
Чи згояться розбиті кулями серця.
Чи будуть нами верховодити чинуші,
Чи злетимо у вись, чи ждать кінця...
Та вірю я, що заростуть окопи,
І сьогодення Бог благословить.
Збудуємо українські європи.
І ворога в собі зумієм розчавить.

1 comment Коментарі (0)

Душа, од вибуху оглохла,
Почавши свій предвічний літ.
На тілі хлопця, кров засохла.
Лишив осколок лиш маленький слід.
Кричала, плакала душа
І билася об мертве тіло.
І давню смерть свою од палаша
Згадала. Боже! Як боліло.
Вчорашній спогад - саранчу червону
Дітей вбивавшу, пожиравшу тіло.
Як обезкровлена рука тяглась до дзвону,
На храмі що. І знов боліло...
Осколок клятий обірвав цю долю
Застряг у серці, мов у скринці.
Душа стражденна знов відчула волю
Молились... З Богом на одинці.
Душа молилась на колінах,
І та молитва перейшла у крик.
За тих хто на війні в погонах
Своєї кров'ю душать сатанинський рик.
Пролита кров... Загублені життя...
Хіба цього Вкраїно ти бажала?
У бій ідуть сини. Немає вороття.
Щоб Ненько ти не плакала. Співала!

0 comment Коментарі (0)