RU UA

Піна злітала білими пелюстками,
Прокинулась я серед ранкової гами.
А море так тихо тебе колихає
І мрійливий сон крізь вітер ссилає.
А сонце все сходить і сходить.
Все більше і більше розум бадьорить.
Своїм промінням м'яко ласкає.
Так ніжно і міцно тебе обнімає.
Ти насолоджуєшся ранком літнім
І згадуєш мрії свої заповітні,
Поглянеш у чисте безкрає небо
І тобі одразу нічого не треба.
Ти бачиш білі, як молоко хмари,
І диво приходить, наче відьомські чари.
Ти слухаєш пісню забутої загадки
І мариш сенсом її відгадки.
Навіщо світанок, навіщо цей день?
Кому принесе радість цей дзен-дзелень?
А чайка дедалі клекоче й клекоче,
Неначе пояснити зміст всього хоче
І ти розумієш весь день, все буття,
А сенсом усього є щасливе життя.
Хороший початок, достойний кінець—
Готовий смисл існування увесь.
А піна злітає рожевими пелюстками
І ти поринаєш у вирій безтями.. ...

comment Коментарі (0)

Чекаю.
Мрію.
незавершену книгу життя гортаю
Поки лечу до фатального обрію

Чекаю.
Уявляю.
Поки юне кохання згорає
я від свого диявола тікаю.

Чекаю.
Палаю.
Цю невизначеність не відпускаю
З надією в серці я завмираю.

Чекаю.
Тану.
Не знайду в душі своїй талану
Просто віддам її нічному туману.

Чекаю.
Оживаю.
Може колись я згадаю
Мрій моїх море без краю.......

comment Коментарі (0)

* * *
Так довго дощ іде...
Немовби всі небесні сили
Сльозами землю оросили
На нас прогнівавшись.
* * *

comment Коментарі (0)

Мов біла ворона, я тихо мовчала,
Коли зграя чорних шуміла й кричала.
Їх зла не хотіла нічим відбивати.
Даремно воронам свій бісер кидати.

Як криками можна всю правду накрити,
Так може граніт діаманта розбити.
Проте це не значить, що камінь твердіший,
А лемент злостивий від правди біліший!...

comment Коментарі (0)

Дотик.
Цілунок.
Сльози.

Радість.
Кохання.
Проза.
Діти.
Терпіння.
Смуток.
Віра -
душі прибуток.
Небо ,
зіркиі місяць.
Сонце хмарки завісять.
Трави.
Роси.
Світання.
Гріх.
Каяття.
Зізнання.
Зустріч.
Пам' ять.
Розлука.
Біль трати і мука.
Ніжність і холод ночі.
Сни чарівні, пророчі.

comment Коментарі (0)

місто за спиною
sweet home в душі
тепло на серці
холод в руці
осінь
листопад
дощ
кап-кап
чай
душевна книга
хороший фільм
коротке життя
відчуваєш
sweet home назавжди!

comment Коментарі (0)

Я в серці виплекав печаль –
Вона й вела мене до Бога,
Дороговказні біль та жаль –
У кожного своя дорога.
Через тугу та злам життя
Вона невпинно струменіла,
Крізь забуття та небуття
Вели мене душа і тіло.
Задля спокути всіх гріхів
Отримав я свій меч двосічний:
Лиш в поєднанні двох світів
Вбачав гармонію відвічну.
До Бога прагнула душа,
Та не того бажало тіло –
То зловтішалося, гріша,
То вибачалося невміло.
То знов, не каючись, тягло
У морок пекла світлу душу...
Вогонь та лід, добро та зло
В собі поєднувати мушу.
Та в небеса земному “я”
Повік замовлена дорога.
Посеред тліну та буття
Я мушу відшукати Бога...


А я сьогодні знову бачив сніг –
Такий яскравий і такий лапатий,
Він тихо-тихо падає до ніг…
Так дивно і незвично відчувати
Його холодний дотик на чолі.
А я стою посеред снігу гри,
Підвівши голову, заплющив очі,
Яскраве світло звідкілясь згори
Вихоплює мене посеред ночі.
А світ завмер, і начебто нема
Ані людей, ані дерев до краю.
І тільки морок, тиша і зима
У Всесвіті панують… І не знаю,
Чи це лиш сон, чи справді сам на сам
Залишився я з вічністю навіки.
І тане сніг, вкриваючи повіки,
І скочуються краплі по щокам...