RU UA

Померла...
Відійшла у ті світи...
Душа моя...
З душею Валіде Хафси.
Змінили хід подій, історрії та дат
Ці смерті дві...
Вони були невчасні...
А може ще прийде
Селіма білий кінь,
За моїм тілом,
Вже не за душею?

А може зможу
Я вернути все назад?
Навряд чи.
Бо залишились лиш сльози.
В біді своїй
Я знаю лиш одне:
Селіма Грізного, тут білий кінь не допоможе.


Чому цей час біжить так швидко?
Здається, вчора ми були дітьми.
Чому життя журавкою курличе?
Чому як чую цей чудовий спів
Я згадую батьків і рідний дім...

comment Коментарі (0)

Не смій опускати руки.
Ніколи! Чуєш? Не смій!
Де б ти не був
І навіть в час розлуки
Ніколи не смій опускати руки

Усі ми люди...
Кожен падає і робить помилки
Але лиш ті проходять далі,
Хто в час негоди зможе встати і іти

comment Коментарі (0)

І знову Всесвіт весь мов на долоні.
І знову все маленьке і кригке
Мов з порцеляни, миле і просте
І квіти, знову все ще бездоганні

Таке воно мені все рідне, все моє
Усе найкраще, ідеальне, чарівне
Тут весь мій світ, усе моє життя
Увінчане в квартетах і октавах.

comment Коментарі (0)

Піна злітала білими пелюстками,
Прокинулась я серед ранкової гами.
А море так тихо тебе колихає
І мрійливий сон крізь вітер ссилає.
А сонце все сходить і сходить.
Все більше і більше розум бадьорить.
Своїм промінням м'яко ласкає.
Так ніжно і міцно тебе обнімає.
Ти насолоджуєшся ранком літнім
І згадуєш мрії свої заповітні,
Поглянеш у чисте безкрає небо
І тобі одразу нічого не треба.
Ти бачиш білі, як молоко хмари,
І диво приходить, наче відьомські чари.
Ти слухаєш пісню забутої загадки
І мариш сенсом її відгадки.
Навіщо світанок, навіщо цей день?
Кому принесе радість цей дзен-дзелень?
А чайка дедалі клекоче й клекоче,
Неначе пояснити зміст всього хоче
І ти розумієш весь день, все буття,
А сенсом усього є щасливе життя.
Хороший початок, достойний кінець—
Готовий смисл існування увесь.
А піна злітає рожевими пелюстками
І ти поринаєш у вирій безтями.. ...

comment Коментарі (0)

Чекаю.
Мрію.
незавершену книгу життя гортаю
Поки лечу до фатального обрію

Чекаю.
Уявляю.
Поки юне кохання згорає
я від свого диявола тікаю.

Чекаю.
Палаю.
Цю невизначеність не відпускаю
З надією в серці я завмираю.

Чекаю.
Тану.
Не знайду в душі своїй талану
Просто віддам її нічному туману.

Чекаю.
Оживаю.
Може колись я згадаю
Мрій моїх море без краю.......

comment Коментарі (0)

* * *
Так довго дощ іде...
Немовби всі небесні сили
Сльозами землю оросили
На нас прогнівавшись.
* * *

comment Коментарі (0)

Мов біла ворона, я тихо мовчала,
Коли зграя чорних шуміла й кричала.
Їх зла не хотіла нічим відбивати.
Даремно воронам свій бісер кидати.

Як криками можна всю правду накрити,
Так може граніт діаманта розбити.
Проте це не значить, що камінь твердіший,
А лемент злостивий від правди біліший!...

comment Коментарі (0)