RU UA

І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
Будьте люди Людьми,
Щасливими.
Будьте люди уже Людьми.

І згадавши страшнії страти,
В серці своїм
Уже пропишіть.
Так багато від вас зла вже.
Люди
Будьте же ви Людьми.

І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
Будьте люди Людьми,
Щасливими...
І живіть,
І кохайте,
Й не думайте:
Що від мене залежить?
Нічого.
Світ же в наших руках.
Признайте...
Так багато на світі горя...
Люди
Станьте Людьми
Нарешті.


Знедолена..Розірвана... Свята...
Схилила голову в останньому поклоні...
Її поля... Пшениці і жита́ ...
Чомусь так важко...Давить біль на скроні...

Розділена...На декілька частин...
Багатий світ...і бідний,мов жебрацький...
Бо вже не разом...кожен тут один...
...Згадався час,як поле було панським...

Куди не глянь і... звідусіль - кріпак,
Готовий все віддати за хлібину...
В душі-щасливий...Він в душі-козак
Життя поклав за вільну Україну...

І все було...та,мов жило село...
Та й місто вже тоді не бідувало...
...Перед її очима пронеслось,
Як тяжко із колін своїх вставала...

...І йшло життя,проходили роки...
Вона в вінку пісень своїх співала...
Молилась за майбутнії віки...
Та знов біда...і смерті знов навала...

Ридаючи над кількістю могил,
Та витираючи свої криваві сльози,
Просила Бога із останніх сил...
Але невтішними були його прогнози...

...Кругом руїни...Пил та бур'яни...
Ділили землю,щоби грошей заробити...
Неначе вже й не рідні їй сини,
Якісь чужі,ворожі її діти...

Рубали ліс...(а завтра новий день)...
Спішили щоб усе...усе продати...
І вже не чути сміху і пісень...
Лиш постріли і смертний зойк солдата...

Знедолена...Розірвана... Свята...
Гірчить у серці присмаком полину...
Така у неї доля не проста...
Знов на колінах наша Україна...


Знедолена..Розірвана... Свята...
Схилила голову в останньому поклоні...
Її поля... Пшениці і жита́ ...
Чомусь так важко...Давить біль на скроні...

Розділена...На декілька частин...
Багатий світ...і бідний,мов жебрацький...
Бо вже не разом...кожен тут один...
...Згадався час,як поле було панським...

Куди не глянь і... звідусіль - кріпак,
Готовий все віддати за хлібину...
В душі-щасливий...Він в душі-козак
Життя поклав за вільну Україну...

І все було...та,мов жило село...
Та й місто вже тоді не бідувало...
...Перед її очима пронеслось,
Як тяжко із колін своїх вставала...

...І йшло життя,проходили роки...
Вона в вінку пісень своїх співала...
Молилась за майбутнії віки...
Та знов біда...і смерті знов навала...

Ридаючи над кількістю могил,
Та витираючи свої криваві сльози,
Просила Бога із останніх сил...
Але невтішними були його прогнози...

...Кругом руїни...Пил та бур'яни...
Ділили землю,щоби грошей заробити...
Неначе вже й не рідні їй сини,
Якісь чужі,ворожі її діти...

Рубали ліс...(а завтра новий день)...
Спішили щоб усе...усе продати...
І вже не чути сміху і пісень...
Лиш постріли і смертний зойк солдата...

Знедолена...Розірвана... Свята...
Гірчить у серці присмаком полину...
Така у неї доля не проста...
Знов на колінах наша Україна...


Була зима.
Я на історії сиділа.
А за вікном,
навтіть маленької сніжинки не було.
Що би кружляла над землею та сніжинка.
І щоб нам весело усім було.
Така зима нажаль дісталась цього року..
І всесь цей рік спідкав переживань.
Але я знаю і я вірю,що все в нас буде пречудово.
І новий рік несе дива.


Антипод Кохання - Злодіяння,
Та ніхто від нього не тікав,
Почуття чомусь несут страждання:
Насолода з болем - дивний сплав.

Ніжиться гармонія у скерцо,
Створює божественний клавір,
Та Кохання, вражене у серце,
Стогне, завиває, наче звір!

Ледве чутний шепіт натякає:
Негаразди треба шанувать,
Із Кохання виходу немає,
А чи треба вихід цей шукать?

Хай турбот злітає харалуща,
Всі турботи хижі, мов упир,
Круговерть Кохання невмируща.
Бо любов, це нескінченний вир!

***

Почуття чомусь несуть страждання,
Стогнуть, завивають, наче звір...
Виходу немає із Кохання,
Бо Любов, як нескінченний вир!

comment Коментарі (0)

Якесь дивне відчуття,
Коли згадуєш минуле.
Находить довге співчуття,
До того що, навіть буде...

Наробивши помилок,
В молодості цвіту.
Вони є вже як зразок,
Не зітреш ти того сліду.

Парадокс полягає у тому що
Помилки утворюють досвід
А досвід це мудрість світу.
На помилках учиться люд.

І ще буде така нагода,
Запитати правди у творця.
Чи чиста людська врода?
Яка прямує борючись в небуття.

Але все проходить все біжить
І що після того ще просити?
Життя насправді коротка мить
Вчіться правильно життя прожити!

comment Коментарі (0)

Простір світу так вражає,
Що не має меж йому.
І де кінець ніхто не знає,
Одна надія на свою судьбу.

Безмежні простори неба,
Іноді вказують шлях..
Бери все що тобі треба,
Не марнуй нагоди час!

Ти вчишся зорі в небі рахувати,
Та дарма вихвалюєш себе.
Ти хочеш смачно куштувати,
Та лінь сильніша за тебе!

Золота перлина у повітрі
Летить, шукає і знайде.
Того кого бояться вітри,
Того хто на пролом піде!

comment Коментарі (0)

Тече вода життя проточна,
Всього торкнеться на шляху.
Чи лишиться чиста і прозора,
Якщо у світі все в бруду?!

Тай у світі все байдуже,
І скільки в ньому дивини..
І ворог ти мій друже -
Ти хочеш тихої війни.

А майбутнє не змінити,
Воно таємно пишеться в тиші.
Ти мусиш все робити,
Що придумали тобі..

Тече вода життя холодна,
Всього торкнулась на шляху.
Драма завжди в світі модна,
А ти ламай комедію свою!

comment Коментарі (0)

Світи Танго –
Нескінченні
І
Несповідні.

***

Розділили монету
на половини,
Монету срібну,
з прадавніх літ.
Половина у мене,
половина в дівчини,
Вони рятують
Золотий Щастя Світ.

Срібносяйне Струміння
в цю Ніч Останню
Прикрашає наш Танок,
вітає нас…
Чарівні половинки
Талісмана Кохання –
Вони з’єднають
крізь Простір і Час!

Почуття збережемо
в час розставання,
Ми разом будем
з тобою знов…

Два Півмісяці Срібні,
Брати Кохання,
Пильнують нашу
Золотаву Любов!

comment Коментарі (0)