RU UA

Місто в молочнім тумані,
Дай прихилюся до тебе
Жити в самообмані,
Все сподіватись на небо

Що допоможе, підкаже,
Стане дороговказом.
Небо ж мовчить і тане,
І я розчиняюсь з ним разом.

Ночі стали холодні,
Дні до безмежжя циклічні
Що принесе нам сьогодні?
Може, білет у вічність?

Наврядчи, не треба ми вічності...
Там і без нас вистачає
Мудрих, хороших, добрих
Там нас не зустрічають.

Місто в молочнім тумані,
Пухке, мов солодка вата.
Ми ж насправді від щастя п"яні,
Та це лиш маленька втрата.

comment Коментарі (0)

Від Гріха подалі

Тримайтеся подалі
від гріха,
Най доля оминає вас
лиха,
Мов мошкара,
гріхів літають
хмари,
На всіх на нас
печатка є гріха.

***

Жабка у Коробці

Жабка у коробці
заплітає коси,
Раптом підрізає
"труна на колесах",
Коси - два аркани,
захлеснули кришку,
Хвацько Жабка
на труні
скаче, мов Мартишка.

comment Коментарі (0)

Не вір її очам,

Словам її не вір:

Це лагідне дівча

Насправді – хижий звір!


Нечутно підійде,

Погляне і за мить

І з розуму зведе,

І серце полонить.


Зурочить – пропаде,

І слід сховає свій,

Ніколи і ніде

Знайти її не мрій.


Зустрінеш – не підходь,

Не слухай, не дивись.

Рятуй тебе Господь,

Молись йому, молись!


А краще не тікай -

Від неї не втечеш,

Люби її, кохай,

Хай навіть пропадеш

comment Коментарі (0)

Життя на місці не стоїть,
І час бере свою вершину!
Колись несказані слова,-
Минуле нам кидає в спину.

Прислухатися?Чи пройти?!
Чи просто тихо промовчати...
Та ми збираєм їх в душі!
Щоб звідти вже не випускати!

Слова, як ніж, - який пронзає,
І довго в серці він живе.
Як ржа, - яка все пожирає,-
І на шматки його там рве.

Слова, тримають нас на місці,
І не дають іти вперед,-
Чекають мабуть день грядущий,-
Коли настане їх черед.

Чи про любовь, чи покаяння...
Чи просто важко на душі!
Слова,- які давно чекають,
Щоб вирватись з тенет глуші.

Життя на місці не стоїть,
І час, вже взяв свою вершину!
Потрібно вчасно говорить,-
Усі слова... В свою хвилину...

Viktoria Sakalosh ©

comment Коментарі (0)

Етюд

Приходили Посестри
посеред ночі,
Не з дна,
де ключі холодні
стужу на всі боки
точать,
Діви виринають
з-поміж вимірів космічних,
Червоно-багряний Місяць
ніжно фарбує білий одяг
та шкіру обличчя...

Мовила Перша:
"Я мститись не стану,
Але не хочу молитись
за підступного Степана,
Хай живе щасливо,
якщо зможе,
Більше ніколи його
не стривожу".

Мовила Друга,
напівпрозора, кармінова:
"Місяць,
кривавий колір
міняй на рубіновий,
Хай не тривожать
померлого щастя
картини,
Колишньому милому
добра бажаю,
Хоч милих колишніх,
на жаль, не буває...

Мовила Третя:
"Найкращого зичу усього
я нареченій
підступного мого милого,
Він весь невірний,
дуже жорстокий,
Не ображає нехай
Розлучницю Карооку!"

***
Рубінова ніч вирує
чаклунськими чарами,
Діви Повітря дишать
Прощенням Різдвяним!

comment Коментарі (0)

Я вірю-“в нас є крила”
Я знаю-“схочу-полечу”
Ти зможеш!Доведи це вміло
Як важко-я лечу й кричу

Зроби усе, що можеш і що ні
Пройди усі незгоди і поразки
Поплач, але зберися, ти на сцені
Це твій спектакель, а який кінець?

Іди, ми всі не бездоганні
Іди- це гра тільки твоя
Іди і доведи, що ми незламні
Ти головне іди, таке життя.

comment Коментарі (0)

Досить зимових звичок
Дивися тільки вперід
Достатньо уже рукавичок
Згубив біля лісу дід

Усміхнися! Весна настала
А це значить, що час прийшов
Досить смутку і цих провалів
Шлях до мрії ти знов віднайшов

І іди, і дивись угору
Над тобою цілий світ
Біля ніг квітки чудові
Що захоплюють геть усіх

Усміхнися! Життя чудове
Перед тобою цілий світ
І весна все така ж кольорова
Толерантно сказала "привіт!"

comment Коментарі (0)

Верлібр

Чи можна зрікатись?

Тільки
якщо це
Почуття
Зароджується
В глибинах
власного
Єства...

Інакше
Зречення
буде
Пустим Словом...

Але, якщо
Зречення
є щирим,
Промовляти його
нема
Потреби...

Не зрікайся
Ніколи!
Сподівайся
Завжди!

comment Коментарі (0)