RU UA

А хтось нитку життя тихесенько пряде,
І б’ється серце, б’ється в унісон…
А ніч знову навшпиньки крадеться до людей.
А хтось не спить і не впускає сон…

Коли годинник такт до ночі відіб’є,
Де стрілки, як ті коні – степові і вільні.
Хтось тихо так пряде життя твоє…
Лишаються слова… Сліди… І тіні…

comment Коментарі (0)

Ти топчеш храми в себе під ногами
І спопеляєш знову небеса,
А небо пам’ятає кожні шрами
І чує брехні скаженого пса.

А ти не озираєшся на осінь,
Але так близько знову до зими,
А матір рве на собі сиві коси
І вірить, дочекається весни.

Ти ж топчеш храми в себе під ногами
Й боїшся тіней ночі, самоти,
Є речі, що сторицею з роками
Повернуться. Від себе не втекти.

comment Коментарі (0)

Знаєш, бувають планети свободи
Полети тілесні від тягарів вільні
Гладі дзеркал, неприкаяні води
Де всі задоволені й надто манірні

Нам недалеко до мрійних локацій
Як із Мадриду до стратосфери
Там небо ванілі панує уранці
В далеких країнах на горі Меру

А поки у всю гомоніють чвари
Капіталізму акула голодна
Харчем неволі харчується марним
Прожерлива, з голодом єдинордна

comment Коментарі (0)

І тільки сни, ще тішать восени,

І що відходить - римами приходить,

І білий світ до самої весни,

Мов білі ненаписані листи,

Поезії що лине нам від Бога,

А крізь сніги ті тягнеться дорога

В той тихий дім, що світиться в ночі,

І крім любові там нема нікого,

Що нас спасає, сіє світлі сни,

І гасить безнадію восени...


Померла...
Відійшла у ті світи...
Душа моя...
З душею Валіде Хафси.
Змінили хід подій, історрії та дат
Ці смерті дві...
Вони були невчасні...
А може ще прийде
Селіма білий кінь,
За моїм тілом,
Вже не за душею?

А може зможу
Я вернути все назад?
Навряд чи.
Бо залишились лиш сльози.
В біді своїй
Я знаю лиш одне:
Селіма Грізного, тут білий кінь не допоможе.


Чому цей час біжить так швидко?
Здається, вчора ми були дітьми.
Чому життя журавкою курличе?
Чому як чую цей чудовий спів
Я згадую батьків і рідний дім...

comment Коментарі (0)

Не смій опускати руки.
Ніколи! Чуєш? Не смій!
Де б ти не був
І навіть в час розлуки
Ніколи не смій опускати руки

Усі ми люди...
Кожен падає і робить помилки
Але лиш ті проходять далі,
Хто в час негоди зможе встати і іти

comment Коментарі (0)

І знову Всесвіт весь мов на долоні.
І знову все маленьке і кригке
Мов з порцеляни, миле і просте
І квіти, знову все ще бездоганні

Таке воно мені все рідне, все моє
Усе найкраще, ідеальне, чарівне
Тут весь мій світ, усе моє життя
Увінчане в квартетах і октавах.

comment Коментарі (0)