RU UA

Яка печаль у цілім світі
Настало горе і біда.
Бо всі ми гордо понеслися
Бо була гордість і пиха.

Давайте знімемо корони
І станемо розумними людьми.
Без заздрості ненависті і злості
Будемо усміхатися завжди.

А краще щиро помолімся
За світ, родину й лікарів.
І станемо ми всі здорові
Лиш пануватиме тут мир.

Бо тільки Божа тут надія
Що дальше в нас життя веде.
Ми віримо, що Бог нас не покине
А щиро руку простягне.

Давайте ми душевно помолімся
І ця біда від нас піде.
А буде тут любов і радість
І милосердя в серцях заживе!!!
(Н. Воробель)

comment Коментарі (0)

Ці роки голодомору,
Найстрашніше, що було.
Діти їстоньки хотіли,
Пухли , помирали.
Ну, а мати, що робити,
Дітей поїдати?
І таке було так часто,
Що важко й казати.
Їсти зовсім і не знали
Ці сім'ї де брати.
А весною, от весною,
Як підеш у поле,
Чи картоплю собирати!
Всі діти і мати.
І до вечора , одного
Дитяти не стало.
Оце горе, так ось горе,
Нічого не скажеш.
Що робити? Як тут жити?
Коли ти нікому
І на ніготь не потрібен,
Треба йти до дому.
А що вдома,голі стіни?
Та і діти голі...
Мати плаче, сліз немає
Діти всі голосять,
Так і літо промайнуло,
Наступила осінь.
Нас в сім'ї, аж п'ятеро
На той час було,
Але в ці роки,
Четверо померло...

І тепер я вже дорослий
І один , лишився.
Пам'ятаю все до каплі
Скільки сліз лишився.
І приходжу до могили
Кожного я року.
Вже мені , аж 90,
А братам та сестрам
Тому п'ять тоді було,
А тому чотири...
Але квітів не несу
Тільки , ненці милій.
Я приношу їм завжди
Їсти на могили.

comment Коментарі (0)

Настрій геть кепський, можливо погода
Впливає на нього, чи місяць
Чи може здоров'ю існує загроза
Не важливо, важливо все бісить

Минув день закоханих чи всіх полонених
Він теж чомусь вже дратує
Можливо історія для мене мерзенна
Не важно, мій мозок буксує

Мабуть мені треба знов закохатися
Повиснуть в коханні на гаку
Та страшно в такому дружині зізнатися
Бо гарно прочистить ту чакру

Зима ще на дворі і хоч не лютує
Та мало сонця проміння
Дівчата ще ноги у штанях куркують
Не хочуть для нас потрясіння

Коли вже весна познімає одежі
Не тіло так очі зрадіють
Невже від тепла ми на стільки залежні
Очі і душу зігріють

comment Коментарі (0)

Саме так, нікуди не дітись,
Від правди голої, спокуси.
Врешті-решт я маю здатись,
У цій битві хтось програти мусить.

До останнього не вірив,
І все вогник вдалині майорів.
Прийшла пора зрозуміти -
Я той, хто дотла вже згорів.

Мені не судилось кохати,
Я більше не бачу для цього причин.
Ніжні думки у собі доглядати,
Комусь це видніше, та не мені.

І важко тепер розібратись,
Чи я зрадив мрію, підступно,
Всі ми здатні помилятись,
Вона все ж така недоступна.

Нарешті, я чую як піт захолов,
Під подувом свіжого вітру,
Я стою на краю, я вже бачив цей сон,
Це мої душі гасне світло.

Роздітий, і волосся, і груди,
Я прагну цього, бо я неживий.
Мені холодно, боляче, люди!
Я німий, чи наяву, чи в сон.

Добре, немає більше часу,
І сили розказати вам про все.
Життя цікаве тим, що різне.
Не такий як всі, це правда, все мине.


Доведу голос до надриву,
Кричу, що маю в собі сили.
І тільки й можу, що співати,
Я тільки й можу що зникати.

Світ поділився на частини,
Біль зупинився на хвилину.
Я й далі буду надриватись,
Або ж заткнусь, щоб попрощатись.

Ще раз я заспіваю сильно,
І рознесу світ на частини,
Бо так не може бути далі.
Я лиш поволі помираю.

Завтра ще одна можливість,
Зірвати голос, одержимість.
Це все. Крик вмер, він розчинився.
Я був. Я зник. Я помилився.


Не залишайте слід-
В житті людей...
Коли ви більше їх,-
Не пригорнете до грудей!

Ви говоріть прощай,-
Завжди коли йдете.
Якщо у їх життя,-
Ви більш не прийдете!

Надії не давайте-
І розведіть мости;
Не розбивайте мрії-
Як хочете вже йти!

Всі полікуйте рани,
Які їй залишили;
Зігрійте душу словом-
Яку розпотрошили!

Завжди ви пам'ятайте,
Душа ,- то річ тонка.
І в неї може вирости,-
З розчарувань стіна!

Viktoria Sakalosh©

comment Коментарі (0)

На рваних струнах самоти
Душа зіграла пристрасні акорди.
А хто ж тоді коли не ти
Поверне мені радість від свободи.
Звучи моя мелодіє, звучи
І огорни нестримним шалом,
Щоб невблаганно вгору пливучи
Душа злилась з дев'ятим валом.
Я дякую тобі за весь той біль,
За всі пролиті й непролиті сльози.
Я дякую тобі за весь той жаль,
За шквал надій і тихі грози.
Востаннє я скажу тобі прощай,
Востаннє я скажу, що не забуду...
Ти теплим спогадом мене запам'ятай,
Як я тебе віками пам'ятати буду.
До краю натягнулась тятива,
Ще дихаю, я вільна, я жива.
Але нещасна більш не буду...

comment Коментарі (0)

Аквамарин очей твоїх глибоких
Прокрався в мою душу назавжди.
Ти йшов, затамувавши подих,
У слід молила поглядом: "Зажди..."
Холодні схлипи, спазмами ковтки,
Ти душу нерозумну не губи.
А серце вже кололось на шматки...
Сльоза щокою тихо вниз,
Солоний присмак ляже на вуста,
Як океанський ніжний бриз.
Мовчатиму і рахуватиму до ста.
Далеко ще, печалі без кінця,
Дожити б, дотягнути до рубця...

comment Коментарі (0)