RU UA

А можна я втечу від метушні, проблем і сліз?
Хоча б на трохи, не надовго
А можна я мобільний відключу?
Не хочу ні дзвінків, ні повідомлень
Не хочу більше запитань
Щось типу :Ну як ти?
У тебе все добре?
Мало хто тепер може це питання, мені щиро задати..
Ні, ні ,не ображаюсь я на вас...
Просто від цього світу ,що сповнений фальші мені усе частіше хочеться тікати...

comment Коментарі (0)

Кожному із нас буває важко...
І здається що вирішити якісь дрібні проблеми шансів уже немає...
Здається краще здатись..
Так, таке іноді з людьми буває..
Але ти назад на хвильку озирнись..
Там за спиною шлях який ти починав колись..
Ти падав і вставав, на шляху до мети..
Але тобі вдалося уже більшу частину дороги пройти...
Так, твій шлях не завжди є легким ..
Але коли захочеш здатись раптом ти,
То запитай себе навіщо було взагалі у ту дорогу йти?
Складний той шлях, я знаю
Легких доріг немає...
Втомився?
Перепочинь і далі йди..
Але здаватися собі не дозволяй, не смій!

comment Коментарі (0)

- Мамо! ... Мамо!... - кричала я,
Та ніхто мене не чув...
І не відгукнувся теж ніхто,
Коли того хотіла я так палко.
Серце рветься на кусочки,
А зібрати його нікому.
От би зараз мати пригорнула до свого
Серденька міцно-міцно
І на душі стало б зразу тепло-тепло.
Але немає більше неньки,
Нікому тепер зібрать докупи
Те серденько моє дівоче,
Що до неї все лине й лине.

comment Коментарі (0)

Нехай до кісток пробирає холод
А руки міцно стискають букет
Давно вже минувся прощальний бенкет
Й від згадки про нього зостався лиш голод

В голові все ще лунає твій милий і лагідний сміх
А моє серце знову волає й бажає здійснити цей гріх
Якось ти сказав самогубство це жах
Але тепер ти маниш до себе у снах

Я й досі тримаю букет у руках
В душі затаївся нечуваний страх
Вже скоро я квіти на могилу покладу
В уяві ніжно тебе пригорну

Але йти ще потрібно довго і нудно
Усюди туман й здається безлюдно
Не чутно ні співу пташок ні гулу машин
Минуло не час і не два лише кілька хвилин

Одиноко йдучи до тебе коханий
Я міркую чому ж весь світ невблаганний
Дитина не плаче,її в нас нема
Чом ти покинув мене в двадцять два

В нас були плани і мрії чудові
Майбутнє здавалось мов сон кольоровий
Тепер усе сіре перед очами
Не витруїш з мене це із роками

Закралась підозра що знову біда
На мить зникла тревога наче змила вода
Переді мною прірва постала
Паніка у серці знов наростала

І квіти до долу упали
А моє ім'я більш ніхто не згадає
Чекай мене любий я тебе здоганяю
І тільки сльози в польоті блищали

comment Коментарі (0)

Мета -це те,що ти у собі маєш
це те,про що ти думаєш завжди.
Без мети життя немає,
ти бачиш ціль і до неї йди.

Коли крокуєш до своєї мрії,
підтримка-це для нас важлива річ.
Але коли її , на жаль,немає,
ти не зважай,а далі йди.

Ти думаєш, що друзі- це підтримка,
Та близькі люди, які знають змалечку тебе,
але потім випливає ця невтіха
І заздрість опановує тебе.

Це так прикро та незручно,
коли всі кажуть,що їй просто повезло
Та насправді, було легко та недовго,
Хоч працювала тяжко, як ніхто...

Підтримка та любов- це дуже класно,
та,на жаль, вона не є для всіх.
Але мета -це є найкраще,
Тому іди та знай, що твоя підримка-це є ти (Н.Воробель)

comment Коментарі (0)

Ми в розлуці з тобою вже місяць,
Ти до мене не писав,не дзвонив.
Ця любов промайнула так швидко-
Ти мене одну залишив.

comment Коментарі (0)

Чия "вона" не можем розібрати,
Вона робить землю в полігон.
Через її країна приречена страждати,
Через її померлих більше ніж мільйон!

Злість ламає все довкола,
Ворожнеча спалить все живе.
Мир для всіх ще був учора,
Та ця війна уже так просто не мине!

Хіба земля яка війною брудна,
Очистить кров не винних юнаків?
Чи та земля, ще буде дружна?
Чи загоїть рани близьких та батьків?

І скільки, ще здригатись будуть хмари?
І скільки, ще проллється сліз та крові?
Хоч за мир усі моляться у храмі,
Та за мир мають дбати у верховній раді!

comment Коментарі (0)

Я без надії сподіваюсь
Що все ж таки це все скінчиться
Вже вкотре я ледь тримаюсь
Щоб не кинути це все, не здатись

Щоб повірить в цей пропащий світ
Нещасний в всіх його поняттях
Щоб скинути ненависті гніт
Щоб заспокоїтись у почуттях

Я без надії вірю в щастя
Вірю в те що вся брехня, ненависть, злість
Покине нас ще до світання
І прийде мирний, добрий гість

Я вірю те, що ми станем добрі
Що будем вірити,кохать, любить
А ці пусті слова, брехня і наміри недобрі
Якнайдалі в забуття підуть

Я вірю в те що люди будуть вірить
І що будуть вірними не тільки на словах
Я вірю в правду - щастя силу
А брехня і недомовки перетворяться у прах

Я вірю в те що нами перестане править страх
Що ми повіримо у себе й інших
Пробачимо всі проступки й помилки
Відмовимося від сторін найгірших

А поки тільки без надії сподіваюсь
Що ті хто несуть біль й страждання
В кінці кінців, нарешті схаменуться
Шкода що я також один із них

Один із ти хто приносить сльози,
Хто не дає спокійно, мирно спать
Один із тих хто любить, хоча любить не вміє
Один із ти кого душили вагання й страх

Схаменіться, ж люди!
Досить мучити самих себе
Треба ж тільки себе відкрити
Перебороти цей підлий страх

А поки світ і далі котиться у прірву
І прірві цій нема кінця
І пекло на цій землі нещасній,
Це тільки наша одвічна вина ...

comment Коментарі (0)