RU UA

- Знаєш, я кохати хочу
Не можу більше я чекати.
- Мила, кажу відверто в очі
Пробач, але вже не моя ти.
- Хочу з тобою ще побути,
А ти ідеш не попрощавшись.
- Мила, нам варто все забути
Нам потрібно розлучатись.
- Не покидає мене, прошу
Я не забуду твої очі.
- Забудь мене, забудь
З тобою бути,я вже не хочу.
- На віки ти залишишся в моєму серці
Хоча на ньому давно вже рана.
- Повір, краще біль загоїться,
Ти в цьому не винна.
- Не йди, прошу не йди
Я люблю, вічно буду я любити.
- Кохана,мила прощавай
Повір,тобі краще без мене жити.

Юлія Мартин

comment Коментарі (0)

Смерть за кожним прийде в гості,
не ховайся, не втічеш.
Все одно візьме з собою
навіть як благать почнеш.

Ти не бійся та за нею йди
подивися як ти жив.
Зрозумієш ти нарешті,
скільки кривди за життя зробив.

Вибачся перед самим собою,
що стільки горя наробив.
Вибачся і перед Богом,
щоб він гріх той відпустив.

Смерті викажи подяку,
що відкрила очі.
Бери її за руку
та іди у вічність ночі.

comment Коментарі (0)

Осiннiй сум- невипадкова рiч .
Душа склада, зiтхнув, срiблястi крила.
Із вітром злива влаштувала січ,
Життєвий човен приспустив вітрила…

Смарагдового листя оксамит
Лежить зів'ялий, наче килим прілий,
А хмара, велетенська, майже кит,
В безодні неба подругу зустріла…

Гіркота смутку, як іржавий цвях,
Пронизує думки, все скам'яніло,
Стискає розпач, загубився шлях,
Неначе горб вросли у спину крила…

comment Коментарі (0)

Зайшов до кума, як годиться, в свято,
Приніс з собою літру первака,
А він собі стоїть посеред хати,
Тримає аркуш. –«Крылья мотылька»

Шепоче раптом. Потім- «Под луною»
Неначе з глузду з'їхав, що за лихо?
Питаю, куме, любий, що з тобою?
Він –«Циц»! Мені, -«Я вірш складаю. Тихо»!

Я скам'янів. Смикнув себе за вухо.
Та ні, не сплю, якийсь безглуздий жарт,
Він пошепки: –«Травинка, море, муха»
В очах як полум'я спалахує азарт…

А потім каже- «Ті селюк дрімучій
Це ж хокку! Рим нема, сімнадцять слів,
Отож беру «Великий и могучий»
І навмання, лише слова лічив!

Я написав віршів, десятків п'ять!
Я майже рівня Тютчева і Фета!
Оце його «Особенная стать»…
Аж смішно- я пишу: «Колючка, лето»…

comment Коментарі (0)

Сьогодні я лишаюсь назавжди
Думок, що мучили мене ще вчора
Так хочеться переступити і піти
Від днів вчорашніх мимоволі хвора
Хворіла, подумки борола страх
Чого чекати?Де знайти розраду?
Я спогадів розвіювала прах
Думки свої доводила до ладу.
Я не лишаюсь тут, нема мене
Де тихо вітер колихає квіти
Забули ми, та все мине
Забули.. Буде довго нам боліти...

comment Коментарі (1)

А він один, у цілім світі,
Живе без ласки і тепла,
Без материнської любові,
і Без батьківського плеча.

В його очах, горить надія
Побачити нове життя,
Сказати вперше, слово:"Мама,
Відчуй моє серцебиття."

Я завітав у дит будинок,
Де жив маленький сирота,
І він зустрів мене привітно,
Із криком: " Люди..., Люди..,
Так.., УРА!"

Ми довго гралися, сміялись,
Мені він казку розказав,
І вже почав читати вірша,
Й на слові "Мама"- замовчав.

Я був не в силі пояснити,
Що означають ті слова
Й тремтячим голосом, крізь сльози,
Промовив тихо :"Вже пора".

Й тоді настала мить розлуки,
Я повернутись обіцяв,
Й він протягнув до мене руки,
І міцно-міцно обійняв.

В ту мить, усе перевернулось,
А по щоці стекла сльоза.
Я зрозумів, що значить-сам,
Я зрозумів, що значить-сирота.

Якщо тобі бува погано,
й ти нарікаєш на життя,
Згадай, як мучиться в цім світі,
Маленький хлопчик-сирота.


Вже слів нема і дихати так важко,
Все завершилось, не почавшись знов.
Десь промайнув, легенький запах щастя,
Й відлуння наших, незавершиних розмов.

А пам'ятаєш, як тоді кохали?
А пам'ятаєш, як колись було?
Коли світанок зустрічали двоє,
Коли усе для нас цвіло.

Коли годинами мовчали,
Все розуміли по очах,
Коли ми зорі рахували,
Й тому не спали по ночах.

Моє життя Ти розділила,
На дві частини, дві ріки:
В одній тинявся я у буднях,
А в іншій, поруч була Ти.

Цей час із болем пригадаю,
І затягну разючий дим.
Ти зараз іншого кохаєш,
А я- залишуся один!


Зачиняю двері щоб впустити тебе,
І щоб побачитись вимикаю світло.
Не буду жити так як інший живе!
Навесні-осінь, взимку-літо.

Для того щоб чути закриваю вуха,
І говорити хочу, коли в роті вода.
Я божевільний! Я нікого не слухав!
Такими вчинками знайти хочу дар.

Коли я читаю, то палю книжки,
Коли я пишу-відрубую пальці,
Та коли я хочу щоб ламались кістки,
То сиджу і ненаситно пожираю кальцій.

Я вдягаюся щоб почуватись голим,
Щоб переможцем стати викидаю медалі.
Я з'їм все щоби бути голодним,
Щоб зупинитись знову кручу педалі.

Плисти хочу? Беру на шию камінь.
Жити хочу? Спочатку помру.
Нарешті дар свій знайшов! А?мінь.
Та щоб померти спочатку живу.

comment Коментарі (0)