RU UA

Не хочу чути про твоє кохання,
Із твоїх уст це лиш слова пусті.
І не потрібні вже твої зізнання,
Бо очі твої стали вже давно чужі.

Не хочу знати я про твої муки
І про свої тобі не розкажу.
Усі слова – це лиш порожні звуки
І віри в них я знов не допущу.

Не варто зараз згадувать минуле,
Не треба спогадами мучити себе.
Пролинув час і я тебе забула,
Тому прошу забуть і ти мене.

Не варто знову думати про мене,
Всього, що було це не поверне.
І пізно зараз вже просить прощення,
В моєму серці відгуку воно вже не знайде…

Не треба знов мені щодня листи писати,
Не треба цих дзвінків і квітів теж.
Про щирість почуттів не треба знов кричати
І про своє кохання, яке не має меж….

Не треба, не роби цього, не варто.
Просто забуть і заново живи.
Сприймай це все як просто долі жарти
Посмійся, розвернись і просто йди…

comment Коментарі (0)

Дивилась я в твої прекрасні очі
В них бачила розгублене життя
Чи може ти когось боявся?
Чи може смерть уже прийшла?

Не відпущу тебе від себе
Не відпущу ані на мить
Та хоть і ти підеш від мене
Я буду ждать тебе завжди

Та ти пішов, пройшли роки
І все забулось як завжди
Не знали ми чого чекати
Але забули раз і назавжди

comment Коментарі (0)

За поспіхом своїм ховаю
відчай...
Скоріш втекти. Не бачити.
Забуть.
Любов твоя належить іншій.
Прощай. Ми не побачимось... мабуть...

comment Коментарі (0)

Почала душу пестити іржа,
Крізь сон співати « Пам’яті Каррузо »…
Я не напишу жодного вірша,
Бо іншому вночі віддалась Муза…

І хоч приємне й гарне це життя…
Й твоя душа, як і моя вразлива,-
Йому віддай шалені почуття:
Його Ти любиш – з ним і будь щаслива…

Буяє літо… та не в цьому суть…
Стоять сурові осокори й клени.
Ти ним кохана і жадана будь,
Ласкава будь і люба … лиш - без мене…

Почала душу пестити іржа
Крізь сон співати « Пам’яті Каррузо »…
Пишу тобі останнього вірша,
Моя шляхетна і прекрасна Музо...

comment Коментарі (0)

***

Можливо дійсно я Тебе придумав,
Створив Твою оманливу красу…
Якщо ж зіткав і справді в своїх думах –
Через життєві бурі й пронесу.

У кожного із наc своя дорога…
За нас в церквах читатимуть Псалтир.
З любов’ю ми молитимемо Бога,
Щоб Він вказав дорогу в монастир.

Де завжди тиха радість і святиня…
Де – вічне все – і навіть тлінний прах…
Ти будеш бездоганна господиня,
А я – забутий немічний монах…

Розбещений любовною жагою
Я буду вічно згадувать Тебе…
Й дивитимусь, в омріяне Тобою,
Прекрасне небо – чисте й голубе…

Келійна тиша… у куточку кружка…
І погляд в небуття – у просфору…
І ранішня заплакана подушка
Не розповість нікому про журбу…..

Липень 2012 р.

comment Коментарі (0)

***
Щось у серці так болісно коле,
Кличе в даль із недоспаних снів….
Ти-моя обездолена Доле,
Ти–мій, сумом охвачений спів…

Ти-обласканий жайвора виспів,
Мелодійний кришталь солов’я…
Мого серця надірваний приспів….
І відлуння душі:Ти–моя…

Вічна скромність і мила розкутість,
Я такою Тебе ще не знав…
Ти-моя нецілована юність,
Ніжна Фея, яку я пізнав…

Безсоромно дивлюсь я на Тебе:
Бачу юних фантазій красу…
У очах-сіре ранішнє небо,
На вустах-присмак тірамісу…

Я ніколи, ти чуєш–ніколи
І нікому тебе не віддам…
Посміхається соєве поле,
Шле казковий привіт небесам.

Ти і мрія моя, і натхнення,
Незабутньої юності клич;
І суровий порив сьогодення:
Я прийду в твої сни–лиш поклич…

Ти–моя недолюблена Доле,
Мій,-любов’ю охвачений спів…
Ти моєю не станеш ніколи –
Віддзеркалля далеких світів…

Серпень 2012 р.

comment Коментарі (0)

Стою на варті,
В образі нічнім.
При світлі й тіні,
З горем цим своїм.

Я на одинці,
З долею своєю.
Я на одинці,
з волею твоєю.

Чому й за що,
Любов терпіти маю.
Кому й чого,
Віддати її маю.

Яке безглуздя:
Кров-любов.
Яке безглуздя:
кров-любов...

comment Коментарі (0)

Останній сплеск Великої Любові…

В житті немало дум… переживань
До почуттів ми не завжди готові…
То був останній сплеск моїх бажань ,
Останній подих справжньої Любові…

Останній приспів люблячих сердець,
Остання сага і остання сповідь…
Вінок, сплетений небом у вінець…
У тиху Пісню вічної Любові…

Покрилось місто* хмарами сторіч,
Що малювали в небі візерунки.
У бархаті втонула темна ніч,
П’янка, неначе твої поцілунки…

Те небо, що тобі подарував,
Схилилося над мовчазними нами…
І я тебе так ніжно цілував…
І в данину нас звали вічні храми…

А потім нас запестила любов…
Зацілувала так .. ніби в останнє….
Оманливо замріялась і .... знов
Переросла у пристрастне бажання....
- - - - - - - - - - - - - - - - - -
Я відстраждав… відплакав .. відлетів…
Відкаявся … відмріяв – тиха сповідь…
Це був останній подих почуттів
Останній сплеск Великої Любові..


Місто* - мається на увазі м. Кам’янець-Подільський

comment Коментарі (0)