RU UA

***

Можливо дійсно я Тебе придумав,
Створив Твою оманливу красу…
Якщо ж зіткав і справді в своїх думах –
Через життєві бурі й пронесу.

У кожного із наc своя дорога…
За нас в церквах читатимуть Псалтир.
З любов’ю ми молитимемо Бога,
Щоб Він вказав дорогу в монастир.

Де завжди тиха радість і святиня…
Де – вічне все – і навіть тлінний прах…
Ти будеш бездоганна господиня,
А я – забутий немічний монах…

Розбещений любовною жагою
Я буду вічно згадувать Тебе…
Й дивитимусь, в омріяне Тобою,
Прекрасне небо – чисте й голубе…

Келійна тиша… у куточку кружка…
І погляд в небуття – у просфору…
І ранішня заплакана подушка
Не розповість нікому про журбу…..

Липень 2012 р.

comment Коментарі (0)

***
Щось у серці так болісно коле,
Кличе в даль із недоспаних снів….
Ти-моя обездолена Доле,
Ти–мій, сумом охвачений спів…

Ти-обласканий жайвора виспів,
Мелодійний кришталь солов’я…
Мого серця надірваний приспів….
І відлуння душі:Ти–моя…

Вічна скромність і мила розкутість,
Я такою Тебе ще не знав…
Ти-моя нецілована юність,
Ніжна Фея, яку я пізнав…

Безсоромно дивлюсь я на Тебе:
Бачу юних фантазій красу…
У очах-сіре ранішнє небо,
На вустах-присмак тірамісу…

Я ніколи, ти чуєш–ніколи
І нікому тебе не віддам…
Посміхається соєве поле,
Шле казковий привіт небесам.

Ти і мрія моя, і натхнення,
Незабутньої юності клич;
І суровий порив сьогодення:
Я прийду в твої сни–лиш поклич…

Ти–моя недолюблена Доле,
Мій,-любов’ю охвачений спів…
Ти моєю не станеш ніколи –
Віддзеркалля далеких світів…

Серпень 2012 р.

comment Коментарі (0)

Стою на варті,
В образі нічнім.
При світлі й тіні,
З горем цим своїм.

Я на одинці,
З долею своєю.
Я на одинці,
з волею твоєю.

Чому й за що,
Любов терпіти маю.
Кому й чого,
Віддати її маю.

Яке безглуздя:
Кров-любов.
Яке безглуздя:
кров-любов...

comment Коментарі (0)

Останній сплеск Великої Любові…

В житті немало дум… переживань
До почуттів ми не завжди готові…
То був останній сплеск моїх бажань ,
Останній подих справжньої Любові…

Останній приспів люблячих сердець,
Остання сага і остання сповідь…
Вінок, сплетений небом у вінець…
У тиху Пісню вічної Любові…

Покрилось місто* хмарами сторіч,
Що малювали в небі візерунки.
У бархаті втонула темна ніч,
П’янка, неначе твої поцілунки…

Те небо, що тобі подарував,
Схилилося над мовчазними нами…
І я тебе так ніжно цілував…
І в данину нас звали вічні храми…

А потім нас запестила любов…
Зацілувала так .. ніби в останнє….
Оманливо замріялась і .... знов
Переросла у пристрастне бажання....
- - - - - - - - - - - - - - - - - -
Я відстраждав… відплакав .. відлетів…
Відкаявся … відмріяв – тиха сповідь…
Це був останній подих почуттів
Останній сплеск Великої Любові..


Місто* - мається на увазі м. Кам’янець-Подільський

comment Коментарі (0)

*** - присвячую….

На вулиці квітнева хуртовина,
Усе радіє, радісно цвіте…
Так швидко підросла Твоя дитина,
Та я пишу, кохана, не про те.

Тобі уже далеко не п'ятнадцять,
Дзюркоче сивим паводком життя…
У Тебе дім, батьки, лікарня, праця
І лиш в думках шалені почуття…

Я знаю правду – Ти не є щаслива
І я від цього відчуваю лють …
А ще Ти мила і сором’язлива,
Але, напевно, що не в цьому суть…

Навіщо Ти постійно забуваєш
Як швидкоплинно котиться життя ?...
І гострим лезом своє серце краєш,
Приборкуючи ніжні почуття…

Не можна так… ти чуєш – так не можна
В житті любити треба кожну мить,
Бо інколи вона, як грім гримить,
А інколи ридає так тривожно…
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Ніколи серце не торкнуть морози,
Бо на душі квітнева заметіль…
І невблаганно мучить тихий біль
І капають гіркі у каву сльози…

Червень 2012 р.

comment Коментарі (0)

Ностальгія.

Над обрієм задумалися схили,
Важка верба шепоче щось в жалю…
Дивлюсь я на твоє обличчя миле
Таке чарівне, наче з кришталю.

Я чую клич далекого кохання
І згадую з любов’ю саме Ту,
Котра юнацькі ніжні сподівання
Перетворила в чорну самоту .

Спустошена душа співає тихо…
Пісні перетворились в дум пласти.
Але чомусь на серці , наче лихо,
Блукають вбиті мрії-сироти…

Іще із школи, з восьмого ще класу
Я у думках Тебе перехрестив…
Не затаїв в душі своїй образу…
І за убиті мрії все простив…

Ти знаєш , як з розбитим серцем жити ?!
Здригатись у полоні самоти ?!…..
Когось забути, а когось простити,
Когось любити, і когось знайти….

Бо ж хочеться любити до нестями,
До трепету людського каяття…
І тілом, і душею, і словами -
Від споконвіку аж до забуття….

А ще дивитись в світло-сірі очі;
В них бачити наївну чистоту
Й благати Бога, щоб думки дівочі
Не проросли в жіночу самоту…
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Над обрієм задумалися схили,
Важка верба шепоче щось в жалю…
А я дивлюся у обличчя миле
Таке тендітне, наче з кришталю…

comment Коментарі (0)

Вона лежатиме у холодку
І, з льодом попиваючи мохіто*,
Чекатиме в тінистому садку, -
Коли ж пройде несамовите літо…

Купатимуться бджоли у вині,
Цвістимуть п’яно ніжні матіоли.
І лиш мені… безсильному мені
Не дихати нектаром тим ніколи…

Не бачити замріяну Красу,
Вечірню втому у очах блакитних.
Не відчувати в холоді росу
Й не чути плач вечірньої молитви…

Не пестити тендітнії вуста,
Не розтворятись у Її обіймах…
Чи не тому у серці пустота
І тихий сум у нездійсненних мріях ?!?...

Липень 2012 р.

comment Коментарі (0)

З очей сьогодні падають сльозинки.
Забиті болем і гірким назитом.
Душа кричить,благає.
А гострий подих сліз по рані сипле сльози.
На ті місця,де серце моє б'ється.
Де все добро на біль кується.
Так хочеться піти туди де пусто.
Нема нікого.Тільки я.
Де вітра очі дивляться крізь мене.
Читаючи усі мої проблеми.
Де я сама з болем,
З побитим серцем і з його колем.

comment Коментарі (0)