RU UA

Вони зустрілись навесні...
коли цвіли дерева й квіти,
коли світили фарові вогні,
й щасливі посміхались діти.
Вони сміялись і разом жили,
тай загалом були щасливі,
житєвою рікою разом плили,
і обоє були дуже вродливі.

Та щось сталось, побили горшки,
якась дрібниця, а розвели мости.
Вона пішла зупинитись не знайшла спосіб,
вони розійшлись... І знов була осінь!

comment Коментарі (0)

Біжить вона по росяній доріжці.
біжить вона і чує крик душі.
вона не вірить що вже більш ніколи,
Їй не почути його теплих слів.

Вона не вірить,що ті дні щасливі
Вже проминули ,наче снігопад.
Іне назве її він вже так мило
Як це було ще кілька днів назад.

Щасливі зустрічі та теплі поцілунки
І незабутні ніжності слова.
та все це було тільки лиш омана
Вона ж не знаючи кохала до нестями...

То де ж любов,оспівана віками?
Де загубили ми це почуття?
Чому вона по-справжньому кохала,
А він?...для нього це лиш гра...

comment Коментарі (0)

Чому життя таке болюче,
Коли так хочеться тепла?,
Коли здається що все маєш,
А разом стим ніщо нема...
Чому ми хочемо кохати?!
Навіщо любимо,защо?
Чому віддавше сердце,й душу,
ми знов отримуєм ніщо???

comment Коментарі (0)

?Сьогодні для тебе я та,
що вже стала чужою.
Сьогодні я та, що не хоче
вже бути з тобою.
Сьогодні я та, що приховує
в серці образу.
Я та, що кохала й тепер
відчуває відразу.

Сьогодні ти той, кого просто
кохала колись.
Сьогодні ти той, кому вже
не крикну "Вернись!"
Сьогодні я та, що не прагне
твоєї любові.
Ми крутимось в світі, неначе
у замкнутім колі.

Сьогодні ми ті, що не можуть
кохати безтями.
Сьогодні ми різні, й ніколи
не будемо разом.
Завтра наступить, і теж воно
стане сьогодні.
Та спільним "сьогодні" не стане воно
вже ніколи.

А пам'ять моя- картини
у вирі малює.
Та твоє "сьогодні" тепер
мене не хвилює.
?Воно залишило болісний слід
у житті.
Кохала тебе, та вибач тепер,
ми чужі... ?

15 вересня 2011 рік Rockвишенька


Дорога в нікуди,
Яка веде в даль.
Ідуть по ній люди.
В їх душах печаль.
Голови схилені,
Ніби у сні.
Люди знесилені,
Похмурі й сумні.
Що то за люди,
І дивна дорога?
Дорога в нікуди,
А люди, то спогад.

comment Коментарі (0)

ПІСНЯ ПРО СМУТОК

Звідкись сутінки смуток збирають
І складають у постіль доволі.
Він як пух тополиний, злітає
Та засліплює очі до болю.

І защемлює змучену душу,
І знесилює руки і волю.
В ніч зі смутком іти чомусь мушу,
Так тягне і веде за собою.

І немає ні ночі, ні днини,
Щоб не спала зі смутком, не їла,
Щоб не мала на серці провини:
- Не сказала чи недолюбила...

Знову вітер шугає в хмаринах
І гасає в калюжах глибоких.
Дощові розмітаю краплини
І запитую себе: - Допоки?

Та допоки лягатиме смуток
В моє ліжко, на сонні повіки?
Хочу смуток згубити, забути,
Залишитись без нього навіки.

Хай би сонце в душі гріло знову,
Промінцями би сяяли очі.
Хай би слухала зоряну мову
В прохолодні чаруючі ночі.

Хай як смуток – то легкий, прозорий.
Хай як сум – то лише на хвилину.
Хай приходять сумління докори,
То ж потроху, а не без зупину.

comment Коментарі (0)

ВІДІЙДИ

Відійди. Відійди й не приходь,
Не принось мені зло і турботи.
То тобі, може, лише здалось,
Що нема мені більше роботи,

Ніж втрачать, ніж втрачати свій час
На кружляння по твоїй орбіті.
А я ж бачила нас, тільки нас,
Нас удвох у прекрасному світі.

Я з тобою була скрізь. Завжди.
Я натхненням була твоїм, тінню.
А тепер ти від мене іди.
Буду вільною. Будеш ти вільним.

Як багато років вже пройшло,
Сивиною покрилися скроні.
Я не знаю, чи щастя було,
Чи тримала його у долонях?

Ніби поряд ти, ніби й нема.
Чи ти, може, мене й не помітив?
Я змирилась. Бо все то – дарма.
Я стомилась бездарно так жити.

Ти підеш. То іди й не приходь.
Я стомилась від щастя такого.
Чи ж то щастя – самотність удвох?
Тяжко. Сумно і тяжко від нього.

comment Коментарі (0)

БІЛИЙ вірш. ЛЮТИЙ.

Десь у Венесуелі –
Дім на вершині скелі.
А десь у Боготі
Хтось їсти захотів.
А ти, мабуть, вночі
Звалився із печі,
Бо вранці сповістив –
Мене ти розлюбив!
Ото мені ізрання
Щасливе привітання!
Ти не іди сюди,
Щоб не було біди.
Прощення не проси
І квітів не неси.
Та ти тоді мені
Признався у вині,
Зробив важливу річ –
Та ж розтопив нам піч.
Отак серед зими
І помирились ми.

comment Коментарі (0)