RU UA

ФІОЛЕТОВИЙ вірш. ГРУДЕНЬ,

Бушує вітер, розганяє хмари,
І яблуні шепочуть уві сні.
Не спиться. Тихо. Спогадів примари
Являються некликані мені.

А спогади приходять, хоч не хочеш.
Багато їх, як крапель у дощі.
І тихо випливає перед очі
Твій образ з глибини душі.

Ті очі дивні, кольору фіалки,
Забрали спокій, відібрали сон.
І знову зорі з ночі й до світанку
Я споглядаю зі сумних вікон.

comment Коментарі (0)

СІРИЙ вірш. ЛИСТОПАД.

Як пережить осінній смуток,
Оцей нестерпний листопад?
О, сірий цей зими здобуток –
Оголені дерева в ряд.

Вони, похнюплені, застиглі,
Стоять вздовж сірого шляху.
Похмуре небо дощик сипле
В спокійну змерзлую ріку.

Горобчик сірий, сизий голуб
Шукають рештки насінин.
І сірий вітер стиха стогне
Серед скуйовджених хмарин.

Якийсь художник в шапці сірій
Малює пензлем сірий день.
Він на палітрі фарбу білу
Змішав із чорною лишень

comment Коментарі (0)

Чому?
Ну чому так гидко на душі?
І чому так буває у житті?
Була людина і нема,
Жила вона й померла.

Кохали ми її понад усе
А зараз її нема...
Нема, як квітку ми зрізаєм
Яка хотіла жити і вмерла...
Вона була як та троянда в полі

Але прийшов тий гидкий буревій
Згубив цю квіточку лелову
І падають лелові лепестки
Мов пух літають у повітрі.

Це означає, що душа летить до Бога,
І не охоче їй спускатися до чорта
Який чекає, щоб упав ций лепесток.

Проходить час, хвилина й секунда
А вона пархає у повітрі
Не хочить покидать ций білий світ...

І ось вона подумала:
"Якщо я упаду до низу
То буде нехватати квітів.
А якщо я буду розправляти крила
То цю троянду будуть пам'ятати вічно..."

І тут троянда розгубилась
І чує крики здалека:
-Дивись, яка трояндонька гарненька
Лелова, пишна й одна...

comment Коментарі (0)

О, як хочеться сказать тобі,
Та й усьому світу донести
Як серце плаче у журбі,
Як з шляху цього хочеться зійти…
Горда – ні! Смілива також ні!
Та біль за усмішкою ховається в мені.
Не звикли бути ми сумні,
Хоч все горить в огні…
Але від себе не сховатись,
Не наказати серцю не щеміть,
І сліз потік не просто зупинить…
І хочеться всього зректись
Забутись, відійти в прекрасний сон,
Де щастя, радість навкруги,
Немає ні зради, ні брехні.
І здатись хочеться цьому в полон
Та ж ні! І ще раз ні!
Я шукаю сили у собі,
Як закохані в весні,
Щоб жить насправді – не в вісні…
Ранком встану я, вдихну,
А видихнути зможу як життя нове почну…
Ти думаєш це сповідь? Ні!
Це просто крик тривожної душі…

comment Коментарі (0)

Ти приходиш до мене щоночі
В ту хвилину як міцно я сплю
Зазираеш в залакані очі
І шипочеш 'не плач я люблю'
Я слова твої чую душею
І крізь сон усміхаюсь тобі
Твої очі горять наді мною
В невимовній широкій журбі
Ти жагуче мене обнімаеш
В тих обіймах я млію ві сні
Поцілунками душу виймаеш
Вириваеш ти серце мені
Відкриваю заплакані очі
Навкруги порожнеча німа
В тишині таємничої ночі
Мого щастя немає?Нема

comment Коментарі (0)

От і вечір.Моя депресія розпростає метрові крила.
Закриває весь світ від мене образом того,кого любила.
Я про нього в минулому вже.Ви не вірте,а я намагаюсь.
Дивлюся у небо.Десь там Господь.Я,укотре,йому покаюсь.

От і ранок.Моя улюблена суміш кави і нікотину.
Намалюю красиву посмішку.Він не знатиме,що я гину.
Він не знатиме.Не питатиме.Він давно на це наплював.
І поплакала б-часу обмаль.На сьогодні так багато справ...

От і день.У натовпі людей все ж гостро почуваюсь одинокою.
Ще трішки.День у клопотах пройде,буде вечір самотнього спокою.
Я його проведу як відлюдниця-у компанії тільки з книгою.
Все у мене нормально,не думайте.Я ще виживу,я оклигаю.

comment Коментарі (0)

Все нормально.Я не сумую.
Просто дощ за вікном.
Ти говориш щось.Я не чую.
Аква-шоу за склом.

Все чудово.Я не ревную.
Просто небо в сльозах.
Твого щастя я не зруйную,
Заховай же свій страх.

Все прекрасно.Ні,я не плачу.
Просто краплі дощу.
Хіба я для тебе щось значу?..
Ти мовчиш,я мовчу...

Все нормально.Я...Я розлюбила.
Просто ти не чекав
Що поверну собі свої крила,
Ті,що ти заховав.

comment Коментарі (0)

Сумно проводжати журавлів,
Що прощаються, махаючи крилом,
Сумно подивитись вдалечінь
Й не помітить там свою любов.

Довго-довго весну ждать
Й жити сумно у зимову заметіль,
А ще гірше праведно кохать
І постійно притупляти гострий біль.

Журавлів зустрінемо ми знов,
І покличем весну, прийде вмить,
Не повернеться ніколи та любов,
Серце тліє, серце жалібно болить.

comment Коментарі (0)