RU UA

Ти належиш їй, а не мені.
Чому доля так моя жорстока?
Я ридаю тихо на вікні,
Щоб ніхто не бачив сліз потоку.
Щоб ніхто не знав, що я слабка,
Що я плачу, що себе жалію.
Завтра буду зовсім не така,
Маску надягати я умію.
Завтра знову посміхатимусь до всіх,
Буду пити каву, жартувати...
Та чого він вартий, отой сміх,
Коли серцю хочеться ридати.

comment Коментарі (0)

Це життя без тебе - не життя.
Існування чогось неживого.
Аж до смерті тепер буду я
Мріяти про тебе лиш одного.

Я не знаю, що робить з собою -
У душі твій образ лиш живе.
І розлучитись як мені з журбою,
Коли так пристрасно кохаю я тебе?

Та відгоню хмурі ці думки
І забуду дні я одинокі.
Я запам’ятаю назавжди
Твій, коханий, образ кароокий.

Так не покохає вже тебе
Більш нікотра дівчина на світі.
Знай, любов моя ніколи не мине –
Вічним полум’ям в душі буде горіти.

comment Коментарі (0)

Коли прийде ніч у моє місто,
І затихне метушня людей,
Залишаюся я наодинці
Й згадую – кохала я тебе.

Я подарувала тобі ніжність,
Море ласк і море поцілунків,
Але ти, неначе янгол грішний,
Не хотів ніяких подарунків.

Ти хотів забрати душу з тіла,
Грався з почуттями і брехав.
І хоч я її сама тобі віддала
Та в моїх очах ти низько впав.

Впала й я, та зразу ж і піднялась,
Бо допомогла дружня рука.
І з тобою я місцями помінялась,
Бо через кохання ти страждав.

Ти тепер жадав мого кохання,
Та не зрозумів ти одного,
Що через обман свій мене втратив.
Серце охололо. Все пройшло.

І тепер, коли сиджу з пером
Й ділюся я з зошитом думками,
Розумію: все було, як сон,
Було несерйозно все між нами.

Інша я тепер і другий ти,
В нас своє життя тече рікою.
Кожен має у свій бік пливти,
А спогади залишаться зі мною.

Лиш зі мною. Ну, а місяць жовтий,
Що освітлює таємність ночі,
Дивлячись в обличчя, зрозуміє –
Чом заплакані у мене очі…

comment Коментарі (0)

Я ангелом була з тобою.
Без тебе ж стала я рабою.
Мені ти крилоньки зламав,
Ненавистю мене ти обійняв.
Птахом в небо хочу я злетіти,
Щоб всі жалі забудь на світі,
Та стала я рабою почуттів,
Ненависних цих наших берегів.
Берегів мого й твого кохання
Де міст єдиний – це зітхання!!!

comment Коментарі (0)

Пройшов цей день... Нема,
Кінець життя....
Лише сльоза іще жива,
Останній подих почуття,
Та ні, вже зник.... Його нема...

Чому ж не йду я із життя,
Наступний день, невже вона,
І ця сьоза знов ожива,
А ось труна, та не моя..
Та шо ж це я...... Є каяття....

Я хочу жити... божевілля...
Та ні, неможе бути, я ж сама....
Та ось є ціль,моя мета....
Я народилась знов,я ожила....
Невже любов? І знову божевілля....

comment Коментарі (0)

Я одна....
Темна кімната, я одна.
Дверей для виходу нема...

Душа не спить, вона страждає
І серце їй допомагає.

Тіло ослаблене. Болить.
Мобілка в стороні лежить...

Сиджу і плачу, захлинаюсь,
І заспокоїтися намагаюсь.

Та не виходить вже, кінець..
Пропала безвісті, і поламався олівець....

comment Коментарі (0)

життя проходить день за днем
мені так важко пояснити
чому так скоро йдуть ці дні
чому так легко їх втрачати
чому так важко щось зробити
щоб бодай на мить усе це зупинити
чому так легко їх згадати
а чому так важко все забути
невже щось з пам'яттю моєю сталось
в голові моїй усе перемішалось
і вже ніколи я не зможу знову
відчути те, що між нами відбулось
за мене вже хтось вирішив
й мене не повідомив
навіщо дав мені надію
чому із серця не забрав любов
не хочу я й не хочу знати
мені тепер вже все одно
я хочу лиш усе забути
і вже ніколи не згадати
не хочу більше я терпіти
щодня оті тяжкі страждання
й мовчки у собі душевний біль тримати
бо кохання не варте такого страждання...

comment Коментарі (0)

Прості слова,і що сказать
Незнаю, я незнаю,
Прості слова казала я тобі
А ти, а ти мвчав не говорив до мене
Хотіла я почуть оці прості слова!
Тепер не хочу я не хочу чуть тебе ні бачить!
Забила я на тебе от і все!

comment Коментарі (0)