RU UA

Я змінила ніч на день.
Я покинула навчання.
Ти, почуй мене лишень.
Вслухайсь у зізнання.

Я послухала «її»,
і тепер страждаю.
Вона розбила мої мрії
З чим її й вітаю!
Знаю, що дурна була,
Бо повірила « Чужій».
Та я так тебе кохала…
Зрозумій же, зрозумій!!!

Я була така щаслива,
Коли мене ти цілував.
І ніч була та особлива,
Бо ти мені себе подарував.

Ти цілував мене,
І я літала
І серце в небо лине,
Цього так довго я чекала.

Тебе поруч нема -
Я страждаю.
І в серці плач луна,
Та я тебе усе одно чекаю!!!

Я знаю, що колись,
Ти все пробачиш.
Згадаєш, як кохались –
І в мить оту заплачеш…

Пожалуєш кохання наше,
І може схаменешся.
Не знайдеш дівчини ти краще,
І на завжди повернешся.

Я мрію перша підійти
Але боюсь відмов.
Хотіла іншого собі знайти,
Та серцем я з тобою знов.

Не можу думати про нього.
Мені потрібен тільки ти!!!
Ти, серця володар мого.
Я не вмію без тебе жити.
Я мрію про губи твої,
і мрію про очі.
Я позбулася вдачі злої,
Та думаю про тебе щоночі.

Дай мені відчути
Знов твої вуста
І ти моїм захочеш бути,
Відчуєш, яка я проста.

Я не потребую грошей.
І не потребую я зізнань.
Я хочу знати, що ти хороший.
Що кохаєш без вагань!!!

Та це все потому
А тепер –
Показуємо свій стиль манер.
Кохання не потрібне ні одному…

comment Коментарі (0)

Може в сердці і печаль
Але я люблю ти знай
І в душі у мене біль
Ти кохай мене не стій
Хочеш зірку зірву з неба
Це усе тільки для тебе
І молю тебе пробач
Я усе зроблю не плач
Вже немає сил так жити
Вдень і уночі тужити
Він усе мені сказав
А ще так мене кохав
Де ж поділись наші почуття
Незабутні щирі відчуття
Якщо його уже не повернути
То краще просто навіки забути.

comment Коментарі (0)

Мої думки, Твої слова
І те, що відбувалось з нами
Засипле снігом все зима
І замете усе вітрами.
А нам в серцях залишить лід,
Який не скоро ще розтане
І почуттів глибокий слід,
І пустоти болючі рани.
Але пройде невпинно час
Час виліковує всі рани
І ми забудемо про нас
Й про те, що відбувалось з нами….

comment Коментарі (0)

Цей ти... І я, коли я коло тебе,
Як іпохондрія без сенсу, просто так.
І може то душа моя із неба
З хмарини тільки що стекла?
Моя душа в краплиночці дощу
Розіб'ється вже скоро об асфальт...
Я п'ю її, розтоплену стрілу...
Розтоплену в секунді без життя.
Мов вічна меланхолія й скорбота
Моє життя... Ну і душа, напевно...
Чому ніхто їй не дає злетіти?
Чому від тебе я така залежна?
Я знову плачу тихо на вікні,
І знов чекаю не на свою долю
Ну що, сльозинко, знову ми одні
Ніхто нас не чекає на роздоллі...
Ми віримо, що вічним є життя
Але самі ми б того не хотіли
Лиш мої сльози й я. І я, і я, і я...
Мене не вбили, але я зотліла...
І знов скінчився день, почався морок
І я невпевнено знову дивлюсь
В розчинене вікно. Відчувши холод
Буду звикати. Я не втечу, я залишусь!
Я можу вмерти, поки ще жива
Хіба що я. Нема життя мого вже.
Я не живу. Тепер існую я.
Хоча була б і радою життя завершить...
Та все ж жива. Напевно що, це добре
Є сотні тих причин, щоб буть живою
Бо серце і душа, напевно, ще живуть...Без долі...
Та як жива, не буду більш собою.
Стояти в мороці немає сенсу
Не має сенсу і моє життя.
Воно ж іще живе, напевно, десь тут...
Я чую, як несется кров моя.
Я чую, як десь дихає окремо
Моя занепокоєна душа.
І б'ється в двері. В ще закриті двері...
Там де живе бажана смерть моя.
Я чую, як повітря ще снує десь
Проте в легенях ніби пустота
Життя — це більш не моя велич
Це просто річ, яка... Яка... Яка?

comment Коментарі (0)

Як прикро бути тінню іншої,
Але, нажаль, в наш час чоловіки так роблять.
Не можеш бути більше незалежною,
А вони щей твоє серце на частини дроблять.

І душу твою, як на ниточку
До себе міцно прив"язали і тримають
Ти - лялька. І хоч головної ролі
Та все ж твоїм життям вони керують.

І хоч спектакль не найкращий,
Але ти граєш, бо не можеш відказати.
А він бере і твою ниточку
Дає щей другому у руки потримати.

І так життя твоє проходить,
На сцені ти радієш не щиро, напоказ
А люди у театрі думають:
"Як гарно веселить актриса нас"

Але якби заглянули у душу
Якби побачили всю біль її страждань,
Якби побачили, що серце її душить,
То відпустили б зразу ж, без вагань.

Та ти заховуєш ті сльози якнайдалі
В найпотаємніші куточки свого "Я",
І граєш свою роль на сцені далі,
Бо він не сам, і в тебе є своя сім"я......

comment Коментарі (0)

Невзаємна любов

Чому любов ця невзаємна?
Чому любов ця лиш в одну сторону пішла?
Чому тебе не зачіпила,
лише у мене вся увійшла?
Чому стріли амура крізь тебе проходять
і зникають в пустоті твоїй?
невже настільки ти холодний,
що й надії не даєш...
А я так сильно тебе покохала,
що одним словом не передати...
я готова життя своє за тебе відати,
я готова свою душу дияволу продати,
я готова війти в безнадійні ворота...
віруючи в те, що в кінці перемога...
А ти за собою шансу не лишаєш,
ти сліди свої одразу витираєш,
ти камяне серце маєш,
або просто мене ти не кохаєш...
Для тебе це лише слова...
у тобі є пустота.

comment Коментарі (0)

Ти належиш їй, а не мені.
Чому доля так моя жорстока?
Я ридаю тихо на вікні,
Щоб ніхто не бачив сліз потоку.
Щоб ніхто не знав, що я слабка,
Що я плачу, що себе жалію.
Завтра буду зовсім не така,
Маску надягати я умію.
Завтра знову посміхатимусь до всіх,
Буду пити каву, жартувати...
Та чого він вартий, отой сміх,
Коли серцю хочеться ридати.

comment Коментарі (0)

Це життя без тебе - не життя.
Існування чогось неживого.
Аж до смерті тепер буду я
Мріяти про тебе лиш одного.

Я не знаю, що робить з собою -
У душі твій образ лиш живе.
І розлучитись як мені з журбою,
Коли так пристрасно кохаю я тебе?

Та відгоню хмурі ці думки
І забуду дні я одинокі.
Я запам’ятаю назавжди
Твій, коханий, образ кароокий.

Так не покохає вже тебе
Більш нікотра дівчина на світі.
Знай, любов моя ніколи не мине –
Вічним полум’ям в душі буде горіти.

comment Коментарі (0)