RU UA

Мої думки, Твої слова
І те, що відбувалось з нами
Засипле снігом все зима
І замете усе вітрами.
А нам в серцях залишить лід,
Який не скоро ще розтане
І почуттів глибокий слід,
І пустоти болючі рани.
Але пройде невпинно час
Час виліковує всі рани
І ми забудемо про нас
Й про те, що відбувалось з нами….

comment Коментарі (0)

Цей ти... І я, коли я коло тебе,
Як іпохондрія без сенсу, просто так.
І може то душа моя із неба
З хмарини тільки що стекла?
Моя душа в краплиночці дощу
Розіб'ється вже скоро об асфальт...
Я п'ю її, розтоплену стрілу...
Розтоплену в секунді без життя.
Мов вічна меланхолія й скорбота
Моє життя... Ну і душа, напевно...
Чому ніхто їй не дає злетіти?
Чому від тебе я така залежна?
Я знову плачу тихо на вікні,
І знов чекаю не на свою долю
Ну що, сльозинко, знову ми одні
Ніхто нас не чекає на роздоллі...
Ми віримо, що вічним є життя
Але самі ми б того не хотіли
Лиш мої сльози й я. І я, і я, і я...
Мене не вбили, але я зотліла...
І знов скінчився день, почався морок
І я невпевнено знову дивлюсь
В розчинене вікно. Відчувши холод
Буду звикати. Я не втечу, я залишусь!
Я можу вмерти, поки ще жива
Хіба що я. Нема життя мого вже.
Я не живу. Тепер існую я.
Хоча була б і радою життя завершить...
Та все ж жива. Напевно що, це добре
Є сотні тих причин, щоб буть живою
Бо серце і душа, напевно, ще живуть...Без долі...
Та як жива, не буду більш собою.
Стояти в мороці немає сенсу
Не має сенсу і моє життя.
Воно ж іще живе, напевно, десь тут...
Я чую, як несется кров моя.
Я чую, як десь дихає окремо
Моя занепокоєна душа.
І б'ється в двері. В ще закриті двері...
Там де живе бажана смерть моя.
Я чую, як повітря ще снує десь
Проте в легенях ніби пустота
Життя — це більш не моя велич
Це просто річ, яка... Яка... Яка?

comment Коментарі (0)

Як прикро бути тінню іншої,
Але, нажаль, в наш час чоловіки так роблять.
Не можеш бути більше незалежною,
А вони щей твоє серце на частини дроблять.

І душу твою, як на ниточку
До себе міцно прив"язали і тримають
Ти - лялька. І хоч головної ролі
Та все ж твоїм життям вони керують.

І хоч спектакль не найкращий,
Але ти граєш, бо не можеш відказати.
А він бере і твою ниточку
Дає щей другому у руки потримати.

І так життя твоє проходить,
На сцені ти радієш не щиро, напоказ
А люди у театрі думають:
"Як гарно веселить актриса нас"

Але якби заглянули у душу
Якби побачили всю біль її страждань,
Якби побачили, що серце її душить,
То відпустили б зразу ж, без вагань.

Та ти заховуєш ті сльози якнайдалі
В найпотаємніші куточки свого "Я",
І граєш свою роль на сцені далі,
Бо він не сам, і в тебе є своя сім"я......

comment Коментарі (0)

Невзаємна любов

Чому любов ця невзаємна?
Чому любов ця лиш в одну сторону пішла?
Чому тебе не зачіпила,
лише у мене вся увійшла?
Чому стріли амура крізь тебе проходять
і зникають в пустоті твоїй?
невже настільки ти холодний,
що й надії не даєш...
А я так сильно тебе покохала,
що одним словом не передати...
я готова життя своє за тебе відати,
я готова свою душу дияволу продати,
я готова війти в безнадійні ворота...
віруючи в те, що в кінці перемога...
А ти за собою шансу не лишаєш,
ти сліди свої одразу витираєш,
ти камяне серце маєш,
або просто мене ти не кохаєш...
Для тебе це лише слова...
у тобі є пустота.

comment Коментарі (0)

Ти належиш їй, а не мені.
Чому доля так моя жорстока?
Я ридаю тихо на вікні,
Щоб ніхто не бачив сліз потоку.
Щоб ніхто не знав, що я слабка,
Що я плачу, що себе жалію.
Завтра буду зовсім не така,
Маску надягати я умію.
Завтра знову посміхатимусь до всіх,
Буду пити каву, жартувати...
Та чого він вартий, отой сміх,
Коли серцю хочеться ридати.

comment Коментарі (0)

Це життя без тебе - не життя.
Існування чогось неживого.
Аж до смерті тепер буду я
Мріяти про тебе лиш одного.

Я не знаю, що робить з собою -
У душі твій образ лиш живе.
І розлучитись як мені з журбою,
Коли так пристрасно кохаю я тебе?

Та відгоню хмурі ці думки
І забуду дні я одинокі.
Я запам’ятаю назавжди
Твій, коханий, образ кароокий.

Так не покохає вже тебе
Більш нікотра дівчина на світі.
Знай, любов моя ніколи не мине –
Вічним полум’ям в душі буде горіти.

comment Коментарі (0)

Коли прийде ніч у моє місто,
І затихне метушня людей,
Залишаюся я наодинці
Й згадую – кохала я тебе.

Я подарувала тобі ніжність,
Море ласк і море поцілунків,
Але ти, неначе янгол грішний,
Не хотів ніяких подарунків.

Ти хотів забрати душу з тіла,
Грався з почуттями і брехав.
І хоч я її сама тобі віддала
Та в моїх очах ти низько впав.

Впала й я, та зразу ж і піднялась,
Бо допомогла дружня рука.
І з тобою я місцями помінялась,
Бо через кохання ти страждав.

Ти тепер жадав мого кохання,
Та не зрозумів ти одного,
Що через обман свій мене втратив.
Серце охололо. Все пройшло.

І тепер, коли сиджу з пером
Й ділюся я з зошитом думками,
Розумію: все було, як сон,
Було несерйозно все між нами.

Інша я тепер і другий ти,
В нас своє життя тече рікою.
Кожен має у свій бік пливти,
А спогади залишаться зі мною.

Лиш зі мною. Ну, а місяць жовтий,
Що освітлює таємність ночі,
Дивлячись в обличчя, зрозуміє –
Чом заплакані у мене очі…

comment Коментарі (0)

Я ангелом була з тобою.
Без тебе ж стала я рабою.
Мені ти крилоньки зламав,
Ненавистю мене ти обійняв.
Птахом в небо хочу я злетіти,
Щоб всі жалі забудь на світі,
Та стала я рабою почуттів,
Ненависних цих наших берегів.
Берегів мого й твого кохання
Де міст єдиний – це зітхання!!!

comment Коментарі (0)