RU UA

Прості слова,і що сказать
Незнаю, я незнаю,
Прості слова казала я тобі
А ти, а ти мвчав не говорив до мене
Хотіла я почуть оці прості слова!
Тепер не хочу я не хочу чуть тебе ні бачить!
Забила я на тебе от і все!

comment Коментарі (0)

Ти...,ти зрадив мене з іншою!
Навіщо,я петаю це тебе?
Навіщо,плачу я ночами у подушку?
Чекаючи тебе!
А ти...,а ти там з іншою гуляєш.
Даруєш посмішку свою, і пристрасно її кохаєш!
Забувши про мене одну!

comment Коментарі (0)

Хочеш я знайду у собі сили?
Хочеш я забуду геть усе?
Хочеш я почну нову сторінку
Титульну, яка не знає хто ти й де ти є?
Хочеш я не буду думати про тебе?
Хочеш я забуду магію твоїх очей?
Хочеш я ніколи більше не зупиню
Мить, коли сказав ти «Я люблю тебе»?
Хочеш я ніколи більше не згадаю
Твої губи, поцілунки, ласкаві слова?
Хочеш я залишу у споко’ї
Сни, в яких я бачу тільки небеса?
Я змогла б…Я сильна, хоча вже не твоя…
Тільки нащо сонце, посмішки і таке життя?

comment Коментарі (0)

Скінчився день, так холодно...так темно....
Лиш зорі м'яко світять, та якось всеодно,
У гордій тишині залишившись з собою
Я довго-довго дивлюся в зачинене вікно....
І справді все було, і як я не замітила?
Я відігнала все, тепер хочу вернуть.
Була любов, було усе, та я це все покинула,
Тепер у серці колять осколки кришталю.
Так як тонка струна моя любов порвалася...
Заклеїти її не зможе вже ніхто.
А з часом все мине, любов почнеться заново,
Затихне сум, повториться все знов...
Але скінчиться день так весело, так тепло...
А зорі все світитимуть і буде всеодно...
У гордій тишині, залишившись з собою,
Ти будеш вже її, а я буду його!!!

comment Коментарі (0)

Я не можу жити серцем і душею...
я не можу радіти...
але я не хочу розкидуватись долею...
я хочу просто дихати-жити...
В мене невідома депресія...
Кожен день сльози...
В мені непередбачувана агресія...
Вже не лякає страшний сон і грози..
Я нікому не вірю,розчарувалась...
у лабіринті життя загубилась....
Всередині пустота холодна...
кінець....я впала додна....
Забула,що таке щастя і сміх...
вже не страшно відчувати гріх...
Тепер я наче мазохіст...
нічого не боюсь і повільно себе вбиваю..
жодних почуттів не відчуваю...
Не розрізняю сльози і дощ.....
куди втекло моє щастя,не знаю...
Для себе місце у житті шукаю...
....воно загадково зникло...
Почуття провини в мене проникло...
Але вже запізно.....
серце до мене говорить вже грізно...
Я просто пропала невідомо куди....

comment Коментарі (0)