RU UA

Сьогодні небо посміхнулось вперше
І на душі якось чарівно добре.
На світі забилось ще одне серце,
Що бореться за життя своє хоробро.

Ось тато вже прийшов, напевно, пив,
І знову в домі крик, одні сварки,
Хіба не розуміє, що і дітей, і маму болем потопив?
А небом пропливають чорні хмарки...

Десь там, у маминих руках дитятко плаче,
Бо біль в його сердечку такий нестерпний.
І мати до Бога на колінах стоїть терплячих,
І до грудей все дужче притуляє очі сплячі.

І знову жах, дитячі сльози-"Схаменися, тату,
Я ще дитина, чуєш, хочу щастя мати,
Для чого біль приносиш в хату?
Я хочу бігати, стрибати й з татом грати".

В житті дуже по-різному буває:
Хтось бореться за нього, а хтось себе вбиває.
І плаче мати, і дитина...і плаче небо...
Бо у ночі той ранок тьмяний снивсь.
І знають всі, і знає небо: навколішки благати треба,
Щоби серця усіх тягнулись лиш у вись.

comment Коментарі (0)

Саме так, нікуди не дітись,
Від правди голої, спокуси.
Врешті-решт я маю здатись,
У цій битві хтось програти мусить.

До останнього не вірив,
І все вогник вдалині майорів.
Прийшла пора зрозуміти -
Я той, хто дотла вже згорів.

Мені не судилось кохати,
Я більше не бачу для цього причин.
Ніжні думки у собі доглядати,
Комусь це видніше, та не мені.

І важко тепер розібратись,
Чи я зрадив мрію, підступно,
Всі ми здатні помилятись,
Вона все ж така недоступна.

Нарешті, я чую як піт захолов,
Під подувом свіжого вітру,
Я стою на краю, я вже бачив цей сон,
Це мої душі гасне світло.

Роздітий, і волосся, і груди,
Я прагну цього, бо я неживий.
Мені холодно, боляче, люди!
Я німий, чи наяву, чи в сон.

Добре, немає більше часу,
І сили розказати вам про все.
Життя цікаве тим, що різне.
Не такий як всі, це правда, все мине.


Доведу голос до надриву,
Кричу, що маю в собі сили.
І тільки й можу, що співати,
Я тільки й можу що зникати.

Світ поділився на частини,
Біль зупинився на хвилину.
Я й далі буду надриватись,
Або ж заткнусь, щоб попрощатись.

Ще раз я заспіваю сильно,
І рознесу світ на частини,
Бо так не може бути далі.
Я лиш поволі помираю.

Завтра ще одна можливість,
Зірвати голос, одержимість.
Це все. Крик вмер, він розчинився.
Я був. Я зник. Я помилився.


Не залишайте слід-
В житті людей...
Коли ви більше їх,-
Не пригорнете до грудей!

Ви говоріть прощай,-
Завжди коли йдете.
Якщо у їх життя,-
Ви більш не прийдете!

Надії не давайте-
І розведіть мости;
Не розбивайте мрії-
Як хочете вже йти!

Всі полікуйте рани,
Які їй залишили;
Зігрійте душу словом-
Яку розпотрошили!

Завжди ви пам'ятайте,
Душа ,- то річ тонка.
І в неї може вирости,-
З розчарувань стіна!

Viktoria Sakalosh©

comment Коментарі (0)

На рваних струнах самоти
Душа зіграла пристрасні акорди.
А хто ж тоді коли не ти
Поверне мені радість від свободи.
Звучи моя мелодіє, звучи
І огорни нестримним шалом,
Щоб невблаганно вгору пливучи
Душа злилась з дев'ятим валом.
Я дякую тобі за весь той біль,
За всі пролиті й непролиті сльози.
Я дякую тобі за весь той жаль,
За шквал надій і тихі грози.
Востаннє я скажу тобі прощай,
Востаннє я скажу, що не забуду...
Ти теплим спогадом мене запам'ятай,
Як я тебе віками пам'ятати буду.
До краю натягнулась тятива,
Ще дихаю, я вільна, я жива.
Але нещасна більш не буду...

comment Коментарі (0)

Аквамарин очей твоїх глибоких
Прокрався в мою душу назавжди.
Ти йшов, затамувавши подих,
У слід молила поглядом: "Зажди..."
Холодні схлипи, спазмами ковтки,
Ти душу нерозумну не губи.
А серце вже кололось на шматки...
Сльоза щокою тихо вниз,
Солоний присмак ляже на вуста,
Як океанський ніжний бриз.
Мовчатиму і рахуватиму до ста.
Далеко ще, печалі без кінця,
Дожити б, дотягнути до рубця...

comment Коментарі (0)

Зложу всі спогади в коробку
І покладу на дно життя.
Моя любов проста підробка,
Хоч буде думати - жива...
Яке пусте тепер життя.
Побиті крила під ногами,
І марно плакати ночами,
І марно звати. Не прийде.
Нема моєї долі вже ніде.
Давно забув, не пам'ятає,
Самотність душу розпікає.
І чорним відгуком луна:
"Чого ж ти знов така сумна?
Забудь його, його забудь!
Чужий тобі, з чужим не будь!
Забудь, забудь... І далі йди,
І світло в темряві знайди!
Знайди життя! Знайди вогонь!
Він ще розтопить лід твоїх долонь...

comment Коментарі (0)

Ти був краплиною тепла,
Що гріла руки на морозі.
Згоріла я в тобі до тла,
А нам було не по дорозі...
Дарунок долі чи прокляття?
Душа пройшла страшний урок.
В тобі знайшла своє розп'яття,
Живи ж тепер, зроби вже крок.
Тавро печалі на чоло лягло
І тиша спомином прощальним
Принесла смуток на моє крило,
І стала маренням останнім.
З одним крилом не полетиш,
З одним крилом не політаєш...
А друге ти забрав собі,
Коли сказав, що не кохаєш...

comment Коментарі (0)