RU UA

Духмяно пахла рута - м`ята,

Манили далі дніпровІ -

Удвох так легко заблукати

У свіжоскошеній траві.

Сховався місяць - вічний сторож.

Затихла ніч... Спинився час...

І тільки безсоромні зорі

Всю ніч дивилися на нас.


Довершеність ліній жіночого тіла -
То є найпрекрасніше диво із див,
Бо, певно ж, Бог знав, чого жінка хотіла,
Коли він її творив!


Читаю цей світ немов книгу
Що раз, то новий епізод
Сьогодні любов, завтра крига
Сьогодні світанок. Ще крок

Люблю малювати світанки
Хоч захід - красиво, та все ж
Пейзажі виходять за рамки
А повісті - більше ніж текст

І все ж, мої любі світанки
Я б мріяла тут цілий день
І я б будувала скрізь замки
Рожеві та, мабуть, з пісень

comment Коментарі (0)

Павутина висить, мов вуаль, над замріяним містом;
Відлітають за обрій строкатим ключем журавлі...
Осінь пахне любов‘ю, глінтвейном і листям барвистим,
Що лежить розмаїттям на сонній подільській землі.

Я безмежно люблю ці пейзажі, знайомі з дитинства;
І задумливих верб споконвічну осінню журу...
Цей замріяний вальс у стрімкому танку падолиста
І, під пилом віків, цю фортецю... турецьку... стару...

Сторінки юних літ я у пам’яті перегортаю
Й, під вагою років, миті спогадів давніх ловлю.
Я і досі той погляд, що в душу дививсь, пам‘ятаю
І когось із дитинства далекого щемно люблю...

comment Коментарі (0)

Жіночі очі - справжній океан:
То Тихий, то Північно-Льодовитий...
То радістю, то смутком оповитий;
То штиль в них, то - буремний ураган...

А часом, в тих очах ятриться сум,
Безмежний біль, зневіра й безнадія.
Гірка сльоза тече по їхніх віях,
В бурхливому потоці вічних дум.

Ті очі - дивовижний буйноцвіт:
Зелені, карі, сірі, волошкові.
В очах жінок журби сховався світ
І цілий всесвіт ніжності й любові...

comment Коментарі (0)

Травневе небо зорями вишите,
Небесні ниткИ одягли полотно,
Там клаптик неба глибоко-блакитного,
Частинка серця роду твого.

І Україна на вишиванці,
ЇЇ душа – то омріяний світ.
Картина серця – журба й кохання.
Політ лелеки і зореліт.

Сплетіння кольору – творіння слова.
Малюнок пращурів – сила Землі!
В травневім небі зоря світанкова –
Це вишите серцем слово вгорі!

comment Коментарі (0)

Яка це тільки мука,
Терпіти відстань між нами.
Ти в серці моїм, єдина сполука.
Я відався тобі до не нестями.

Довгий час для нас це біль,
Ми рахуємо дні за днями.
Взаємно тебе, я покохати зумів,
Та так що ходжу до без тями.

В безпокійнім тумані міняються дні,
В небі сонце світить не так як завжди.
Я мар'ю тобою в несамовитим вогні,
Не хочу я більше чуть це слово зажди!

З побажанням - "Доброї ночі"
З теплим сном ми зустрічаємо ніч.
Як же я хочу бачити твої зелені очі,
І з думками біля тебе вже ліг.

З'єднали ми долі та щастям серця,
З неймовірною силою віддачі.
Пірнаємо разом у хвилю життя,
В океан кохання, здоров'я та вдачі.

comment Коментарі (0)

Десь у світах

Ми прагнемо Кохання,
Ми від Кохання тікаємо…
Любов обертається на
Ненависть ,
Рай стає пеклом…

Іо Саві, Східний мислитель

***

«Ти – полонений,
ти – вояк хоробрий,
Ти на Володарку дивитися посмів
Закоханими дикими очима…
Тяжку провину спокутуєш ти
Рабом у ланцюгах,
невільником безправним…

Негідний раб, насмілився ти знов
закохано на мене подивитись…
За це страшне блюзнірство
ти помреш!

А втім я передумала:
Тебе
до мене на побачення
притягнуть…» -

«Не хочу радощів я
рабського кохання» -

«Відмовився, ну що ж,
ти можеш обирати:хх
Чи Кат,
чи Двері Старовинні,
Які ведуть в Світи
Смертельно Небезпечні…

Пішов, пішов,
Негідник непокірний,
Бунтівник зухвалий!

Тоді я залишаю
Королівство,
Зрікаюся Вінця,
Йду слідом за тобою.
Від мене не втечеш
Ніколи і нізащо!

Ми разом будемо:
Твоє
Кохання
Із моїм
Коханням
Об’єднаю я!"

comment Коментарі (0)