RU UA

Теплим сонцем напоєні вщерть,
Пахнуть яблука срібними росами,
Пахнуть медом і щедрим дощем,
Пахнуть зорями...
Пахнуть осінню...


Мій ангел такий маленький,
ну просто крихітка —
я навіть не бачу,
чи він сидить
на моєму плечі.

Мій ангел такий легенький,
ну просто пушинка —
я навіть не чую,
як він сидить
на моєму плечі.

Мій ангел такий тихенький,
ну просто тихіший трави —
я навіть не знаю,
коли він спить,
а коли прокидається
на моєму плечі.

comment Коментарі (0)

Зазвичай, я втішаю себе своїми віршами,
Довгими, затяжними вечорами.
Проте, сьогодні, я скучив, тільки за Вами.
Так, ніби ми не зустрічались роками.

Ви підозріло часто у моїх думках,
Ніби я писав про Вас у своїх віршах,
Про те, ніби, Ви раніше були у моїх очах,
Так, ніби та, котру я би носив на руках.

Щось перекрутилося, ніби, це у моїй душі,
І я здогадався, що писав про Вас у вірші,
Що справді, так, вони дійсно Ваші,
І якщо Ви не проти, то скажем, що наші.

Мені вдалося вловити це хіба, що мигцем,
Бо Ви, напевно, були колись моїм віршем,
Проте, для мене Ви стали цілим сонячним днем,
Поглинувши мене своїм вогнем.

А ще ми ми зустрічалися у моєму сні,
І прокинувшись я довго сидів на вікні,
Бо щось було не зрозуміло мені:
Хто ця невідома пані полум'яна ?
Чому я хочу спопелитись у Вашім вогні ?
Чого являєтесь у сні ?

comment Коментарі (0)

Ні, не кава бадьорить нас зранку,
Коли сплять ще в гаю солов’ї…
А обійми твої на світанку
Й поцілунки солодкі твої…

У очах віддзеркалюють роси…
(Як шалено ці миті люблю…)
Ніжно пахнуть ромашкою коси
І гірчить пряний смак мигдалю…

Зводять з розуму ласки дівочі;
Щось шепочуть вуста вогняні…
І проймають волошками очі,
Зазираючи в душу мені…

comment Коментарі (0)

Каньйон плете строкаті візерунки,
Стару фортецю бачу вдалині…
Ще пам’ятає Смотрич поцілунки,
Якими пестив милу навесні…

Замріяно хитаються дерева;
В тумані поховалися хати…
Щось заметіль роздмухує квітнева
Кидаючи пелЮстки з висоти.

Щасливий клич далекого дитинства
Навіює минулого думки…
І незабутню ніжність материнства,
І юності щасливі сторінки.

Сторіччя викарбовують малюнки,
Блищать смарагдом скелі вдалині…
Каньйон плете строкаті візерунки
І росами блищить по сивині…

comment Коментарі (0)

Мереживом літ вкрилось ніжне обличчя твоє;
В куточках очей усміхаються «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море безкрайнє моє;
Жага почуттів, мій роман до останньої крапки…

Джерельний потік, у який я з любов’ю ввійшов,
Рапсодія звуків, що нею я марив щоночі…
Який я щасливий, що в грішному світі знайшов
Цнотливі вуста і небесно замріяні очі…

Осіннім теплом ти торкаєшся мого чола;
Вуста – вогняні, а в очах – зачарована просинь…
Під ранок покриє росу світанкова імла,
Ми в ніжних обіймах зустрінемо сонячну осінь…

Мереживом літ вкрилось личко тендітне твоє;
В куточках очей засоромились «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море бурхливе моє,
Мій шквал почуттів, мій роман до останньої крапки…

comment Коментарі (0)

Мамо, відведи мене в дитинство;
У далекі сонячні світи…
Одягни серпанкове намисто
І мою дорогу освіти…

Мамо, як мені буває важко
Втомленими віхами брести…
Кароока ніжна моя пташко,
Ти мене в душі перехрести…

Мамо, розжени мої страждання;
Біль тупий приборкай у грудях…
Осіни мої уподобання
Й підкажи до Щастя вірний шлях…

Одягни серпанкове намисто
Й заверни у зоряні світи.
Мамо, відведи мене в дитинство;
Стежку молитвами освяти…

comment Коментарі (0)

Солодкий голос

Збираю спогади свої,
Вони розкидані у серці:
Блискучі, кольорові скельця,
Ховають почуття за дверці,
Можливо, навіть і твої.

Солодким голосом у сні
Ти знов цілуєш мою ніжку.
Ні, не зникай, побудь ще трішки -
Я прокидаюся у ліжку
І дуже холодно мені.

Шукаю погляд твій палкий,
Щоб знову в ньому розчинитись,
Солодким яблуком налитись
І соку з губ твоїх напитись.
Для мене ти один такий.

Але між нами є межа,
Яку пройти немає сили.
Я відчуваю твоє тіло,
А, ми ж нічого не робили.
І світ на кінчику ножа.

Ти обійми мене так сильно…
Я в почуттях своїх – не винна.