RU UA

Палаючи любов'ю, я збагнула:
Немає сили, що б змогла мене убить.
У мене ангел власний і переконання.
Ніщо вже не лякає, як любов.

Любов невичерпна.
Палаючи...
Збагнула я:
Горю по-справжньому.

Душа у полум'ї,
а тіло...
А тіло вдосвіт полетіло
У рай,
Де спокій із жасмином.


Так важко говорити про те,
Чого давно не відчувала.
Так важко розуміти те,
Чого давно не розуміла.
Так важко поринути в ті почуття,
Але без сумніву і страху.
Все навкруги здається фальшем, маскарадом,
Де кожен носить свою маску.
Так хочеться відчути щирість,
Побачити в очах палке кохання,
Без довгих роздумів полинуть
В обіймів твоїх бажання.
Але ніяк я не наважусь, бо
Все навкруги здається фальшем, маскарадом,
Де кожен носить свою маску.

comment Коментарі (0)

Стежка в сад,де я тебе зустріла
Вже давно полином заросла.
Не відкрила я тобі свого кохання,не посміла,
Бо в твоєму серці іншая жила.

Довго я блукала отим садом,
В мріях біля тебе поруч йшла.
Думка обпікала серце, наче градом,
Бо для тебе лише другом я була.

В долі ти моїй чужим зостався
Й рани мої час залікував,
Знову сад зацвів... і відчаєм озвався,
Що ніколи ти мене не цілував...

comment Коментарі (0)


Давай просто мовчати.
Мовчати разом у тиші.
Дивитися одне одному у вічі
і мовби ними промовляти
як палко хочемо кохати.

comment Коментарі (0)

Ти мій, а я твоя.
І так буде повік життя.
Не втомлюся казати я тобі
Як щиро й палко полюбила,
Як серце рве від почуттів ,
Як щебече голос при розмові
І як втратити боюся
Тебе одного й більш нікого.

comment Коментарі (0)

Ти більше не та єдина, ти низько як сонце у пізню годину
Ти більше не половина, ти менше всього, що створила людина
Ти не самостійна, твої думки - вже чиясь картина
І ти знову стаєш не щира, і знову забула як впала з вершини

Я можу сказати, що робить з тварини людину,
Це йти тільки прямо, на зустріч щасливій годині,
Це мати ту віру яка не схитнеться від зливи,
Це цілувати того, з ким готова бути щаслива


Я не можу передати,
всіх цих слів,
крика души.
І забути твої руки,
і твій голос без душі,
не забуду я ніколи
весь цей час який тобі дала.
Всі моменти із тобою
наче рай на небесах .
Як гуляли ми до ночі, обіймала я тебе,
І гадала з попід рання
чи кохаєш ти мене?
Довго думала гадала,
й подарунок готувала,
але ти забув мене.
Чи зробила щось не так?
Чи сказала лишне слово?
Чи появилась та сама що украла серце знову?
А я мов окаяна,
і день і ніч , в полоні своїх дум,
не хочу їсти,спати,житти.
Я хочу знати як ти там?
З ким гуляєш вечорами, ділиш разом кислород?
Чи щасливий ти без мене?
Але в кожній казці, треба йти до логічно кінця,
зрозуміла я уже ти не мій, я не твоя.
Я не знаю чи побачиш цю віршовану поему,
але знай мораль така,
прощай любов моя ....

comment Коментарі (0)

Цей перший і останій танець,
у ньому закрутились ми.
У ньому ми поглянули у очі,
у ньому залишилися дітьми.

Так ніжно, твою руку не тримав,
ти пригорнулась до плеча.
А я тоді, вже більше не чекав,
що зараз ти залишишся моя.

Заграв мінор, а ми стояли,
так добре нам було у двох.
Перший крок, ми так ще не кохали,
і весь зал, для нас тоді замовк.

Ні ти ні я, нічого не казали,
ми дивилися і подумки мовчали.
А музика, акорди не спиня,
сьогодні ти прекрасна, сьогодні чарівна.

Не міг ті сльози я тримати у собі,
та ми крутились, наче лебеді в воді.
І ми взлітали, так високо в небеса,
і ми любили, поруч билися серця.

Навіщо нам цей танець зупиняти?
Навіщо нам самотньо відлітати?
Коли у двох ми знову розцвіли,
коли у двох ми залишилися дітьми.
Автор: Назарій Білько (Щасливий)

comment Коментарі (0)