RU UA

Ти гарна мов би та калина
Яка розквітла у саду
Колюча наче та шипнина
Тебе кохаю лиш одну

Твоі яскраві сині очі
Немов волошок зорецвіт
Тобою марю я щоночі
Без тебе день стає що ніч

Твоі уста немов пелюстки
Троянд рожевих дивний сад
Я пригорнути тебе хочу
Твоі уста й моі уста

Твій лагідний і ніжний погляд
Віддав би я своє життя
Співучий і коханий голос
Що відправляє в забуття

Дівочий стан, немов осина
Тьмяніє мозок як дивлюсь
Осанка наче журавлина
На твій лиш образ я молюсь

З тобою мрію у коханні
Пізнать найкращі відчуття
Щоб кожну мить наче в останнє
Провести все наше життя


Як я хочу знову тебе побачити
Щоб пощезли всі самотні роки
Я не знаю що може це значити
Можливо сказати в останнє, лети

Як набридла безмежна моя одинокість
Відчувати самотність в колонах людей
Як набридло це все, ця жорстокість
І ці звістки про друзів, ні, їхніх смертей

Як я мрію так ніжно тебе пригорнути
Доторкнутись волосся, поцілувати в чоло
Але можу одне, посміхнутись
Доторкнутись до фото, його замело

Вже давно я не маю на зустріч надії
Все замерзло навколо, давно вже зима
Навіть вогник погас, більш не тліє
Десь далеко є ти, нас нема


Заблудися у вузьких колодязях,
Що преамбули до початків світу.
Я світитиму Тобі долонями,
Ніби в них долина зореліту.

Укради з грудей намисто років…
Гріє попіл вогнище завіту,
Ти горітимеш у мені доти,
Доки парость наскрізь не зімліє.


Як дитина, коли закохаєшся,
Плачучи уночі, задихаєшся,
В кращу сторону, ти міняєшся,
Дорослішаєш, закаляєшся...
Наївний, віриш у казку,
Живеш у рожевих окулярах,
Він купив їй маленьку собачку,
Суєтишся, постійно в запарах...
Вона йому секрет свій відкрила,
Вона неодна, в животику малюк,
Подарунок саморобний подарила,
А він їй квіти і свій серця стук...
Пішли вони гуляти в центр, в місто,
Стояли, обійнявшись міцно,
Зайшли в ресторан, затишний,
Таким смачним, був борщ, запашний...
Вирити в справжню, чисту любов,
День Валентина, прийшов,
Дарувати безліч подарунків,
Корисних, цікавих пакунків!...


Вони разом дружили, з літ маленьких,
Вона влюбилася по самі вуха,
Він захищав її, подарки дарував,
Дуріли, як сестричку обіймав...
Пройшли роки, він так за нею гинув,
Коли вона поїхала у США,
Її ніколи б у житті він непокинув,
Якби не перепони, кілометрами...
Вона пообіцяла бути вірною,
Послушною, уважною, покірною,
Він в шутку їй колись робив предложення,
Вона завжди з усмішкою, давала згодження...
Він вірний, він її незрадить,
А як хворіє, по голівонці погладить,
Кохають, до безтями, до метеликів, як діти,
Так треба ще кохати, треба вміти...
Настав той день, зімкнулися руки,
Весілля, сміх, лунають побажання,
Від рідних, найщиріші побажання,
Ось це я розумію, так, кохання!...
Неначе в казці, все прозоро,
Задумано, багато, кольорово,
Кожного дня, голівоньки морочуть,
Думають, планують, дітей хочуть...
Хоч може і не все так гладко,
Як би здавалось чи хотілось,
Словами неможливо описати,
Ура, ура, скоро вони батьками стануть.
Такі вони щасливі і здорові,
Щебечуть, зайченята гонорові,
Працюють над собою, день і ніч,
Бувайте друзі, живимо ми пліч о пліч!...