Разом
Моє кохання має сині очі,
І в них я бачу дивний сон.
Де ми з тобою на сопілці,
Кохання пісню граєм в унісон-
Разом.
Моє кохання має довгі вії,
І в них я бачу густий ліс.
Де ми тримаючись за руки,
Кохати вчимось в унісон-
Разом.
Моє кохання має чорні брови,
І в них я бачу грізні блискавки.
Де на небесному просторі,
Коханням зітремо їх в унісон-
Разом.
Моє кохання дуже дивне,
Його я бачу у ві сні.
І прокидатись не охота,
Коли ви поруч, в унісон-
Разом.
Тетяна Івахненко
Закривалась від тебе
Закривалась від тебе... іншими.
Затулялась важливими справами...
Не ставали думки мої гіршими,
Не робились тобі ... заставами...
Все змішала: світи з планетами...
Все робила - тебе забути би...
Говорила душа сонетами,
Та я руки тримала зіткнУтими...
Затикала їй рота: "Мовчи ж бо вже!"
Та вночі чула всхлипів марення...
А ізрання: "Бог хай тебе... береже!" -
Це кохання мого ... відзеркалення.
Так, я сильна, я можу геть усе!
Серце рвати й вітрам усім кидати...
Хай мій розпач по світу рознесе...
Я навчуся про біль душі... вІдати...
Я знання тії питиму... літрами...
Лікуватиму тих, хто в журбі...
Лиш вночі, перед Богом, молитвами...
Я проситиму щастя... тобі ...
Лана Александрова
Мавка
Карі очі, темне довге волосся,
Привернули увагу мою.
Може бачу я зовсім не дівку-
А казкову мавку лісну?
Її сміх дзвенить наче чари,
Що зробила зі мною ти?
Напустила на мене хмари-
І тепер ти потрібна мені.
А я хочу від тебе тікати-
Та не можу чогось піти.
І в думках я знаю то чари-
Та не можу вже відректись.
Ти в думках, ти в повітрі,
Ти в листях, що повільно падають вниз.
Всюди бачу твоє обличчя,
А у річці красу не земну.
Може знаю я зовсім не дівку-
А казкову мавку лісну?
Присвячується подрузі Анастасії Н.
І болить
Давай закінчимо цю тему
Це так безглуздо, вірити в любов.
Це так не чесно, що до мене.
Ти так кумедно граєш свою роль.
Це так фальшиво і це надто просто.
Це однобоко, і незграбно, і болить.
Це дуже страшно, що в душі одноголосно,
Хтось вірить й кричучи мовчить...
Ця рана, ще кровить, вона жива.
Ти надто глибоко поранив моє серце.
Тепер безжально кажучи прощай
Ти змушуєш мене згадати нездійсненне...
Мама
Мама - це найважливіша людина в світі, бо вона нас народила, любить нас, піклується. Мама - одна на світі, мов квітка у долині.
Ми не з слабких...
Я закохалась у твою посмішку
Я закохалась у твою мрію
Тепер не має не зможу
Тепер, я тебе розумію
Ми зможемо рАзом пройти всі незгоди
Ми зможемо! Чуєш , ти тільки існуй
Я знаю, це складно і всі ці прогнози...
Я знаю... Але ти ж все пройшов?
Ми зможемо рАзом. Ти чуєш? Я знаю
Підтримаю, впораюсь я не з слабких
І ти, моє сонце, світи вже без краю
Ми вибір зробили і він не з простих
Час
І тихо чути нелегке зітхання
Відлуння чутне в кімнатах пустих
Ти думав що все просто
Й ті вагання...
Звели тебе в могилу...Назавжди...
І завжди будуть чутні докори сумління,
Що ти все гаєш час
І знаєш що на дарма,
І тихо зводить з розуму поняття
Що ти втрачаєш все... Та марно...
_kasiyan
Перша зустріч-то любов
Зустрілись вперше ми дано
І зрозумів я зразу це любов
І куди не подивлюсь я було там гарно
Навколо все кипіло наче кров
Думав скоро будемо разом
Ти стала моїм діагнозом
Но любов жорстока і несправедлива
Неначе жінка та зрадлива
Коли сказав тобі про все
І мене всього трясе
Ти так нічого й не сказала
Неначе просто спала
Без відповіді все і так я зрозумів
Відсильних-буйних морських штормів
Розбите серце ти лишила
Обламамаіши мені крила