Вірші - Любов

* * *

Коли я дивлюсь в його очі, я лечу
Коли я бачу його усмішку, я радію
Коли він дивитися на мене, ятремчу
Коли сумує він, я сумую теж
Він світ і покора моя
І кращого в світі небуло і нема

Заблудися у вузьких колодязях

Заблудися у вузьких колодязях,
Що преамбули до початків світу.
Я світитиму Тобі долонями,
Ніби в них долина зореліту.

Укради з грудей намисто років…
Гріє попіл вогнище завіту,
Ти горітимеш у мені доти,
Доки парость наскрізь не зімліє.

День закоханих*

Як дитина, коли закохаєшся,
Плачучи уночі, задихаєшся,
В кращу сторону, ти міняєшся,
Дорослішаєш, закаляєшся...
Наївний, віриш у казку,
Живеш у рожевих окулярах,
Він купив їй маленьку собачку,
Суєтишся, постійно в запарах...
Вона йому секрет свій відкрила,
Вона неодна, в животику малюк,
Подарунок саморобний подарила,
А він їй квіти і свій серця стук...
Пішли вони гуляти в центр, в місто,
Стояли, обійнявшись міцно,
Зайшли в ресторан, затишний,
Таким смачним, був борщ, запашний...
Вирити в справжню, чисту любов,
День Валентина, прийшов,
Дарувати безліч подарунків,
Корисних, цікавих пакунків!...

Возлюблена

Вони разом дружили, з літ маленьких,
Вона влюбилася по самі вуха,
Він захищав її, подарки дарував,
Дуріли, як сестричку обіймав...
Пройшли роки, він так за нею гинув,
Коли вона поїхала у США,
Її ніколи б у житті він непокинув,
Якби не перепони, кілометрами...
Вона пообіцяла бути вірною,
Послушною, уважною, покірною,
Він в шутку їй колись робив предложення,
Вона завжди з усмішкою, давала згодження...
Він вірний, він її незрадить,
А як хворіє, по голівонці погладить,
Кохають, до безтями, до метеликів, як діти,
Так треба ще кохати, треба вміти...
Настав той день, зімкнулися руки,
Весілля, сміх, лунають побажання,
Від рідних, найщиріші побажання,
Ось це я розумію, так, кохання!...
Неначе в казці, все прозоро,
Задумано, багато, кольорово,
Кожного дня, голівоньки морочуть,
Думають, планують, дітей хочуть...
Хоч може і не все так гладко,
Як би здавалось чи хотілось,
Словами неможливо описати,
Ура, ура, скоро вони батьками стануть.
Такі вони щасливі і здорові,
Щебечуть, зайченята гонорові,
Працюють над собою, день і ніч,
Бувайте друзі, живимо ми пліч о пліч!...

Коханій

Як же довго тебе я чекаю,
Залишилось ще кілька годин.
Що ти скажеш я досі незнаю,
Але хочу я бути твоїм.

Хочу я щоби ми були разом,
Бо без тебе я просто згорю,
А з тобою розквітну одразу,
І щасливо життя проживу.

Берегти я тебе буду вічно,
Ти лиш просто довірся мені,
Все на світі готовий віддати
Щоби ти усміхалась мені.

Від тремтіння твоїх губ
Я бачу як прагнеш до мене
Та в не цьому зараз суть
Я звертаюсь до тебе.
Колишеться ніжно твоє тіло
Кличе мене тебе обіймати
Я ніби від холоду, затремтіла
І не знаю, що сказати.
Ти кличеш мене з собою
Ти хочеш все повернути
Я все розірву надвоє
І захочу знову забути.
Ніжно гойдають твої слова
Але щось тут не то, ну не то
Я розумію що була не права
Але краще забути це просто.

Юлія Мартин

Я постараюсь тобі не писати
Закрию аккаунт, а може видалю
Мені набридло таке читати
Прощай, я тебе вже не люблю.
І може в житті ти з'явився випадково
Але суть не в тому, ти більше не мій
Я знаю що була за дуже строгою
Та моє серце сковує біль.
Я залишу тобі на останок лиш смайлик
Не писатиму більше, і дзвонити також
В моєму житті від тебе відплив кораблик
Сподіваюсь що не з'явиться знов.
Я не захочу сказати потрібні слова
Хоча мені достатньо, того що ти зробив
Від тебе більше болить голова
Я сумніваюсь, що мене ти любив.


Юлія Мартин

Я напевно з тобою попрощаюсь
На листі, напишу кілька слів
Я вже в минуле не закохаюсь
Та не вистачить до цього сил.
Я напишу тобі, що не повернусь
Щоб мені ти більше не дзвонив
Я від всього заховаюсь
Не проситиму більше у батьків.
Нехай тепер це моя вина
Хоча ти цьому причетний більше
Скажеш, я напевно дурна
Можливо, та не буде як раніше.
Змовчиш при останній зустрічі
Не будеш шукати приводу для побачень
Не потече сльоза в цю ніч
І я вже зовсім не заплачу.


Юлія Мартин