Упала із неба, зірка моя.
Спитала у тебе, чи щастя нема,
Коханя заграло у серці моїм,
Бажаю я щастя усім я живим.
Я хочу, полетіти в небо.
До сонця і зірок,
Почути сміх від тебе.
І заховатись у країні казок.
Я полечу туди...
Але неназавжди.
Відчула біль, і зупинилась
І став співати у душі,
Про щастя і коханя
На небі чи землі.
Кохання
Поміж трав, я по стежці іду,
Дивлюся на річку прозору, ясну.
В ній небо, блистіло блакитю,
В ті хвилини, я жив тою митю.
Чути спів джерела,
Він калині ту пісню співа.
Це ж кохана його чарівна,
Поруч з ним, вона завжди цвіла.
А джерело? А джерело, біля неї жило.
Лише на кохану дивилося,
Аби із нею біди не случилося,
Аби для неї дати води.
Калино, люба, прошу цвіти.
А я зупинився, далі не йду,
На дівчину задивився молоду.
Вона поглядом, мене зачарувала,
І серце моє, навіки забрала.
Ти певне знаєш вже багато
Про почуття кохання у душі
Тобі мабуть розповідали мама й тато
Навіщо нам кохання у житті
Тобі задам два запитання
Та ти не бійся запитання не складні
Навіщо нам в житті кохання?
І сподівання на кохання у житті
Поміркувавши добре у мовчанні
У відповідь ти скажеш лиш одне
Велику роль відіграє кохання
У нашому щоденному житті
І на завершення розмови
Скажу я іще одне
Кохання і життя знов і знову
Кохання і життя це головне