RU UA

Поглянув ти в мої холодні очі,
Пройшовши повз, нічого не сказав.
Тобою п'яна я була тієї ночі,
У спокої мене твій погляд не лишав.

Ти бачив, як під алкогольним танцювала,
Хіба можна таку як я любить?!
Навіщо тієї ночі дозволяла,
Тобі мене додому проводить.

Ми йшли кидаючись сніжками,
Казав мені, як ти без мене жив.
Ти зміг зібратися з думками,
Сказав, що розлюбити не зумів.

comment Коментарі (0)

Я не вміла складати вірші,
І зовсім не знала про що там писати.
Але ті рими лилися просто з душі,
Моє серце про це не хотіло мовчати.

Ти був у мене найкращим секретом,
Хіба так швидко можна змінити людину?
Вчора ніхто, а сьогодні я стала поетом,
А ти так хотів знайти ту саму, єдину.

Так знаєш, ти її уже знайшов!!
Коли дивився у прекрасні, карі очі.
Вона давно забула, що таке любов,
А ти говорив про неї їй щоночі.. Я не вміла складати вірші,
І зараз у мене не так ідеально виходить.
Та це не просто слова, а крик моєї душі.
Про кохання яке уже не проходить!!!

comment Коментарі (0)

На твоїх островах - знову осінь,
Знов тумани й дощі безкраї…
Я тобою живу і досі,
Я єдину тебе кохаю!
В тебе інші тепер висоти,
Інші друзі вже й інші маршрути...
Та я знаю , кохана, достоту,
Що не зможу ніколи забути
І ті зустрічі наші колишні,
І щасливі безсоннії ночі,
Й твої губи, солодкі, як вишні,
І твої з поволокою очі…
На твоїх островах - знову осінь,
Йдуть дощі без кінця і без краю…
Я тобою живу і досі,
Я тебе лиш одну кохаю!



Коли живеш собі своїм життям
З думками про одне, здається не здійсненне
Ти ловиш кожен погляд, кожен жест
І захват свій стараєшся сховати
Бо неможливо це, утрачено свій шанс
І мрієш знов побачити її, зловити погляд
Проходять роки, все йде як ішло
Страждання й радість, радість від їх щастя
От і настав той час коли уже
Ти ловиш довший погляд, жест відкритий
Думки вагаються, чому
У них все добре, ти не потрібен їй
Та ні чим дальше тим сильніше
Ти борешся з собою, щось не так
Неправельно це, неможливо
І розумієш, все боротись нема сил
Вона так близько і ніхто не бачить
П'янить лиш думка, ти все забуваєш
Обійми, ніжність цих солодких губ
Тебе п'янить ще більше
І тут звучать слова
Слова які ти так хотів почути
Все зупинилось, міліон думок
Чому не раньше, нащо ти мовчав
Кажеш своі, бажанні вже для неї
Вона чекала їх так довго як і ти
І знов мільйон думок
Як бути дальше, що робити
Звучать слова, слова болючі вже
Ти розумієш, все не так як думав
Нема там щастя
Біль на серці, чому все так
Зустрівся з ним, він теж близька людина
Ховаєш погляд, зрадив дружбу ти
Проскакують не ті слова
Вона лиш власність, згасло в них усе
Мільйон думок, чому, як бути дальше
Звучать слова, вона стомилась
Більше так не може
Мільйон думок
Страждань твоїх, я бачити не можу
Давай втечем
Щось сталось, щось пішло не так
Ти знов один, лишилось все як було
Може і краще, вних своя сім'я
Ти не потрібен ій, може все добре
Може все змінилось
Проходить час, ти ловиш погляд
Сумний, нема у ньому щастя
Звінок, звучать слова
На неї тисли, вибору не мала
На серці біль
Чому тобі все не сказала
Ти вирішиш усе
На цей раз буде все як планували
Настав той час, він кличе на розмову
На серці біль, ти зрадник, чому так
Питання: як, чому змінився він
У тебе своя правда
Прийшла вона
Він дав їй право вибирати
Ти вибір, все вона іде від нього
У нього злість і докір
Чому вона все швидше не сказала
Істерика, у них жеж діти
Він втратив все, нехоче більше жити
Мільйон думок вагання в неї, в нього біль
Виниш себе й радієш одночасно
Впав на коліна, просить не іти
Усе пробачить, змінить все на краще
Вона вже хоче тільки тишини
Даєш їм шанс обдумати ще раз все
Звінок, звучать тяжкі слова
Немає більше змоги вибирати
Знов біль на серці, знову сам
А що якби не дав їм шанс
Зустрів їх разом погляд він сховав
А посмішка її твоє зігріла серце
Невтримався і написав
Лише щоб знати, що у них все добре
І знов не ті слова
Постійний докір, робить її виннов
Тебе чорнить в її очах і рідних
Мільйон думок, вагання, біль, питання
А ти найбільше хочеш одного
Лиш щастя їй, а не страждання
І знову плани, знов горить вогонь
Короткі зустрічі, щасливий ти
В очах її ти знову бачиш щастя
Поїде він тоді втечете ви
На цей раз буде ввас усе готово
Вночі до неї йдеш, не думаєш куди
Сказала би той в пекло ти пішовби
Ви мрієте, розказуєш їй сни
І неважливо все коли вона з тобою
За якийсь час звінок
Тривогу чуєш ти
Вагання в неї, треба все спинити
Він невідпустить, вибачить усе
І може щей з собою щось зробити
І знову біль, і знову ти один
І знов вона тобі бажає тільки щастя
Та пізно вже, бо щастя це вона
Вона життя твоє, вона твоє кохання
Мільйон думок, вагань
Страждань, болів на серці
Прощання й відчай - це лише обман
І знову ти в її обіймах
І щастя бачиш у її очах
Що заборонено то вабить дуже сильно
Ти божеволієш в обіймах і нехай
Тобі усе одно, що скажуть люди
Є лиш вона, а решта все одно
Настав той час, коли усе відкрилось
Він знає все, тривога знов і біль
Він зробив хід якого ви не ждали
Назавжди можеш втратити її
Говориш з ним, він просить дати спокій
Хоче змінити все, рай дарувати їй
Вона здалася, пережила й так багато
Бажавши щастя, ти приніс лиш тільки біль
Ти віддав все, що може щось змінити
Створив собі проблем, щоб було думати про що
І тиха біль живе у неї в серці
Що у житті не зміниш вже ніщо
А він страждає з думкою про зраду
Тебе ненавидить,її колись простить
Думки про нього мучать мою совість
Тягар на серці буде теж завжди
Ну а вона лишила в серці радість
І неймовірну біль в моїй душі


А знаєте хочу таку любов як в фільмах
Щоб раз і на усе життя
Щоб було все так гарно й романтично
І щоб цій любові не було кінця
От так сиджу я і мрію
І фрагменти з фільмів я беру
Але признаюсь я вам чесно
На місце тих акторів
Ну когось іншого кладу
Багато раз я вже так робила
Але тільки зараз до мене дійшло
Що в кожної людини
Історія любові особлива

comment Коментарі (0)

Такого літа не було, як цьогорІч,

І зорі так не сяяли ніколи...

Яка зворушливо - п'янка серпнева ніч!

А як чудово пахне матіола!

Кохання наше - мрійний острівок

У морі щастя, в літньому розмаї...

Нам добре так!

Нам добре так удвох,

Що аж не віриться, що так в житті буває,


Так тихо ступала по сходах у Пеклі...
Тримавши за руку ту ніжність тендітну,
Напевно, боялась. Не вірить Упертий,
Що справді собою він змусив розквітнуть,
Відчути блаженство... Тремтіння... Лиш дотик
Від тіла палкого. Дарує ту грішність
Для неї земної, що поруч, навпроти,
І досить гаряча кохана... Ця вічність...
Минають в оргазмах хвилини блаженні,
Він знає, як краще доводити жінку,
Володар пекельний... І поруч знамення,
Ця діва невинна, що скорить відтінки:
І лиха, і горя... І Пекла палкого...
Крокує жадана, і справді невинна,
Не чинить проблеми та влади стрімкої,
Для неї володар — то гордість левина!
А більше не треба, лиш бути з коханим,
І ніжно тулитись... Бо тіло гаряче...
Так тихо ступає, як справжнє бажання,
Невинно говорить, він слуха дитячу
Наївність і радість, приємне зітхання,
І справді не треба казати щось більше:
Кохає невинна... Кохає і любить...
Сьогодні дарує для неї ці вірші,
Пекельну повагу, і годі прелюдій!
Заносить до ліжка... А далі секрети,
Не варто пізнати цю пристрасть тим дурням,
Ту грішність жахучу, те щастя пекельне,
Ті люди не знають, де палко, де буйно...
Де справжня спокуса вбиває той сором,
Вином напуває, і гонить весь розум,
Забудьте слова ці, як дивну дорогу
До сенсу спокуси... Пекельної прози...

comment Коментарі (0)

З'єднались частинки матриці в танці,
Кохали й любили на дивних світлинах,
Наступні хвилини зовсім вигнанці!
Так гарно, що вітер гойдає в жоржинах...
Волосся жіноче, добре пахуче...
В жоржинах тремтіло і тіло у нього,
І знайде кохана щастя жахуче!
В жоржинах прекрасних стежину, дорогу,
І буде тулитись ніжно до серця
Зірками своїми, і тілом гарячим...
З'єднались коханці в матриці долі,
Ніщо не розлучить торкання киплячі,
І довгі, і щирі, в матриці голі!
В жоржинах вітрисько сховає подружжя
Коханців любові... Сорому квіти...
І пройдуть століття, настигне байдужість,
І дехто все знайде: голі й роздіті...
Кохались в жоржинах щасливі собою,
Та в інших світлинах: старість на радість,
Танцюють коханці, ще досі їх двоє,
І роки не змусять танці чи жвавість
У ритмі кохання покинуть подалі...
Світлини покажуть: треба лиш розум,
Щоб просто зуміти і жити надалі,
Не тілом, а духом плести цю прозу.

comment Коментарі (0)