RU UA

Подалі від суєт і від тривог
За невеличким cтоликом в кав'ярні
Вони сиділи, усамітнившись удвох,
Такі щасливі і такі прегарні.
Теплом сердець запалена свіча.
Її долоні у його долонях...
І море ніжності в закоханих очах,
І безмір відданості у очах бездонних...
Залишилось незайманим глясе.
В їх душах музика народжувалась й вірші...
Вони один для одного - усе.
І навіть більше!


Я жила життя, проживала,
Просто тихо собі пливла,
І себе кожну мить питала
Де ж мене не туди завела,
Моя доля? Вона лиходійка
Знала, все : що ти є на Землі
Й натякала мені постійно,
Що я маю тебе знайти.
Але я не слухала долю,
Зрозуміти її не змогла,
І оману впустивши знову,
Я без сумніву клятву дала.
Але, я тоді й гадки не мала,
Що ти станеш мені на шляху,
Якби знала, тебе б я чекала
Нехай навіть життя проживу,
І зустріну тебе на схилі
Своїх літ, на межі життя,
Я чекала б тебе мій милий,
Повиносила б з себе сміття.
Щоб уникнути, злого слова,
Злого промислу, сумнівних фраз,
Щоб спліталися знову і знову -
В поєднанні крізь простір і час.
Бо такого, як ти не існує-
Ні на небі, ні в пеклі нема,
Навіть янголи разом лютують-
Перевершив ти всі божества.
Мені доля дала надію,
Що звела вона нас не дарма
Я зустріла свою людину
Якій можу віддати сповна,
Все, що втрачено, що забуто,
Все, що забрано кимось було,
Бо кайдан міцний, на розпутті,
Прикував хтось, мій до твого.
Прикував, але не подумав,
Що я клятву на вірність дала
І до чорта прекрасну юність,
Юність- вчитель, а зрілі літа -
Моя карма, мій погляд глибинний,
На початок і на кінець,
Ти в мені, і в тобі я загину
Це не змінно. Ти звів нанівець,
Все, що було до тебе, любий,
Мій світогляд, та й все життя,
Хто ж мене такою полюбить,
Коли й доля мене прокляла?
Хто ж мене, таку божевільну,
Візьме знов на поруки свої?-
А й не треба мені-я вільна,
Вибирати. А як хочеш ти?
Може хочеш, щоб я в яскравих
Кольорах повз тебе пройшла?
Ну, а хочеш, щоб я у травні
Білі мальви в руках несла?
Щоб ти тільки в мені сповідав,
Неповторність своєї душі
І впізнав би мене за слідом
Що лишила в минулім житті.


Моє спасіння чи моя погибель?
Скажи мені, хто ти в моїм житті?
Лишитися чи повністю поринуть
В твої солодкі полуничні сни?

З'явився несподівано, неждано
З'явився звідти, звідки й не чекать
Не знаю я - це добре чи погано,
Що довелось нам одне одного впізнать

Впізнать серед усіх, серед мільярдів,
Між тисячі облич, мільйонів слів.
Не знаю, як на шлях ти мій натрапив,
Та знай моє життя ти розділив:

На те що було до, і те що після,
Межу у долі ти провів умить.
Тепер лишається чекати звістку,
Яка все допоможе зрозуміть:

Для тебе я остання чи чергова?
Хто ти для мене світло чи пітьма?
Це випадковість, ну а може доля?
Час все розставить по своїм місцям.

А поки що, лишилось ворожити
На картах, гущі, чайному листі...
Просить у неба таїнство розкрити,
Бо не буває випадковостей в житті.