RU UA

А ви кохали так як я
Зовсім чужу, далекую людину
Що не лише мови він твоєї не зна
А й у релігії з тобою не єдиний?

А ви кохали так як я
Зустрівшись водночас серцями
За кілька днів без вороття
Віддавши все, що так беріг роками?

А ви кохали так як я
В сльозах, у болі, в смутку і печалі
Коли лишив тебе без каяття
Пішов до іншої невісточки для мами?

А ви кохали так як я
Проживши роки, місяці,тумани
Не знаючи, де пристань корабля твого чека
Та не зламавшись під вітрами?

А ви кохали так як я
Жевріючи надією ночами
Що прийде час й поверне з забуття
Любов утрачену між вами і коханим?

0 comment Коментарі (0)

Я тебе зігрію уві сні
Незвичайним ніжним поцілунком…
Очі цілуватиму ясні,
Пеститиму ніжним візерунком...

У душі прекрасній запалю
Полум’я омріянного щастя...
Океаном ніжності заллю
Всю тебе – від вуст ажд о зап’ястя…

Ти лише завжди мене чекай…
Вір у Щастя, квітка білолиця…
Розбуджу в душі твоїй розмай,
Моя сіроока Таємниця...

0 comment Коментарі (0)

Віднайду у своєму житті я незриму стежину
І довічну любов я у серці твоєму знайду…
Я до тебе втечу у морозну засніжену зиму,
Замоливши гріхи перелюбства у вічність піду…

Я не знаю чому ми на двоє серця розкололи
Ти буяй, посміхайся та радісно й гордо цвіти…
Тільки, знай, що напевно не зможу я більше ніколи
Утекти від кохання в далекі безмежні світи…

Ми підемо удвох у квітучу задумливу весну;
Я тебе на руках у казкові поля понесу…
Задивлятимусь в сірих очей голубінь піднебесну
Й зустрічатиму разом з тобою прекрасну весну…

0 comment Коментарі (0)

Нагадує твій подих запах м’яти,
А милий голос - шелести дібров…
Тобі б Красу на Щастя поміняти,
А скромну загадковість – на Любов…

Тобі б забути снігові замети,
Не слухати б ні подруг, ні сестер…
Не вірити у cни та у прикмети
Ні вчора, ані завтра… ні тепер.

Тобі б мороз на квіти поміняти,
Помандрувати б в зоряні світи…
Понад морями чайкою літати
І з польовими квітами б цвісти…

З любов'ю милі очі цілувати,
У тьмі ночей серця переплести…
Сумні пісні на Радість поміняти
І все життя б ту Радість берегти…

Тобі б Красу на Щастя поміняти,
А загадкову скромність – на Любов…
За це я зміг би геть усе віддати,
Що в цьому світі грішному знайшов...

0 comment Коментарі (0)

Кордони розділяють нас… Я мушу
Забути сукні зім’ятий атлас…
Перебинтую свою грішну душу
Й не буду навіть згадувати Вас…

Чудово… Ви знайшли себе нарешті…
Напевно, зараз десь у казино
Біля Дунаю – в Буді чи у Пешті-
З бой-френдом Ви смакуєте вино…

Смієтесь дивовижно-ніжним сміхом,
«Луї Віттон» вже надокучив Вам…
Закидано минуле сірим снігом…
Так хочеться шалених мелодрам…

Поезії… цілунків… адюльтеру*…
Це необхідність для заможних дам…
Не зрозуміти, мабуть, кавалеру,
Що Ви йому, нажаль, не по зубам…

І мова Ваша їм незрозуміла…
І очі – вже давно не голубі…
Шкода, що юність Ваша відшуміла…
Я у думках «Bon chance»* кажу… Тобі…

Й цілую інші - ще миліші очі,
Й закохуюсь у ще гарнішу мить…
Та інколи здригаюсь серед ночі,
Коли вдивляюсь в місячну блакить…

Адюльтер* – зрада в шлюбі – (франц.)аdulter.
«Bon chance»* - бон шанс - бажаю успіху.

1 comment Коментарі (0)