RU UA

твоїм байкам нема кінця і краю
Не стане мені сил дістати до мети
Блукаючи стежками пекла й раю
Дивилась ,як горять усі мости

Дивилась ,як весь світ руйнують
І тане Антарктида знову й знов
І вірила,щасливі ще існують
І вірила в твою недолюбов

Я вірила у тебе мов у казку
Та ти у ній уже не граєш ролі
І важко дуже визнати поразку
Й іти навпомацки,шукати свою долю

Але хоч ти моя. поразка
І буть з тобою геть немає суті
З тобою повна віри в казку
І повна щастя навіть в скруті

comment Коментарі (0)

Я танцюю на уламках
На уламках свого серця
Це не шахи,я не в дамках
Ми в фіналі,то ж не сердся

Ми один одного не тримали
Мені не боляче і не жаль
Ми повільно себе ламали
І щоб сховати рани,куталися в шаль

Та істину важко сховати
Усе завжди виходить на поверхню
Ти хотів мене обіграти
Лиш тим,що дивився зверхньо?

Зверхньо,на все що я ліпила з уламків
Це правда,нам хотілося пограти
Ми дурні,як твердять суспільні рамки.
І ми обоє повинні програти.

Ми обоє гралися з вогнем
А тоді гадали : звідки опіки?
Не бути разом ночі з днем
Не будуть із морозом тропіки

Мінус на мінус - пара?
І що,це тебе втішає?
Любов повз пройшла мов примара
Обернулись - а її немає

І наостанок запитання:
Чи варто починати грати
Якщо напевно знаєш,без вагання
Те,що тобі судилося програти?

Мораль яка?Яка мораль в цім світі?!
Скажу це кожному,хто запитає:
Ми живемо в 21 столітті
Ні любові,ні моралі вже давно немає.

comment Коментарі (0)

Може ти - це був лиш сон?
Бо так пройшло все непомітно,
Всі люди,мов зграя ворон,
А ми в цій зграї птахи перелітні

Я – камінь,але тільки в твоєму океані,
Я – лід,та лише в твоїй Арктиці,
Ти – світло в моєму тумані,
Я – фея лиш в твоїй фантастиці.

Стрілка годинника біжить швидше часу,
Для когось дурниці, а для мене ж реальність
Я людей забула й відпустила масу,
А з ними - тебе і твою псевдоідеальність.

Ти – денний промінь,я –нічна зоря,
Ти – світ надії,я - чорна безодня
Я – звуки року,а ти – треля солов'я,
Таких ,як я –мільйон,таких як ти – лиш сотня.

Може ти - це просто сон?
Я не знаю в кого запитати
Ти на межі,я перетнула рубікон
Але якщо ти сон,то я лягаю спати.

comment Коментарі (1)

Серце моє болить,
Душа тіло покидає..
Бо мене не любить той,
Кого я найбільше кохаю..

Не знаю чому саме він,
Чому саме його полюбила..
Його усмішка мені,
Серце розломила..

Навіщо серце подарила,
Навіщо душу віддала?
Він усе це викинув, і сказав:
"Це для того, щоб ти мене не згадала.."

А як його не згадати?
А як його забути?
Ну як забути той ніжний голос..
І ті теплі руки..

comment Коментарі (0)

А в моїй душі весна,
Ти прийшов в моє життя.
Як сонце,як ріка,
як сяйво зір у небесах.
Ми зовсім різні,я це зна
І ти один,і я одна
Та може щось нас поєдна
Моя любов до тебе велика
Та час іде,в душі-печаль
Ти все забув,я-ні,це знай
І знов зима.В душі зима.
Ні тут,ні там тепла нема,
Можливо все це є дарма,
Та ні,надія в серці ожива.
Що ми разом,Він і я.
Тому що Він - моє життя.
Нажаль,це недосяжна мрія.
І знов зима.Серце і душа
так гірко плаче,бо усе дарма...

comment Коментарі (0)

Вітер розносить собою листи,
Я захопивсь від твоєї краси,
І може більше знайдеться конвертів,
В незнайомих місцях,
Ти в моїх снах,ти в моїх снах


А я чекаю,я буду між тенетами слів,
А я знайду до тебе шлях
в небеснім ключі,
І промінь впаде тобі на коси,
А я не знаю,що зі мною відбулося,
Ти в моїх снах,ти в моїх снах
тепер назавжди


Небо пильно,слідкує за мною,
Рахує кроки,зроблені з тобою
В повітрі пахне осіннім,вечірнім дощем
Я відчуваю,що буду тобі плащем

І біля твого вікна, розмалюю сніг,
Жовто-гарячим кольором із моїх снів,
Я стану сонцем твоїм,сонцем твоїм

comment Коментарі (0)

Зацвів тюльпан червоний як та кров
І ромашка зацвіла біла як той сніг
І покохала я напевно знов
Та чи зміг покохати він?

Цвіте усе весна буяє
Затигла прохолодна й зла зима
А маленька дівчинка не знає
Що кохання взаємного нема

Життя летить мов листя з дерев
І час не зупинити ні на мить
І чути десь пораненого лева рев
Йому також щось у душі болить

Болить душа та не вщухає
Болить щодня щомісяця постійно
А дівчинка так сильно вже кохає
І у душі немов на час спокійно

Курить часто. І гуляє лиш сама
Ходить пізно вечорами одинокими
Адже віри у життя нема
І малі рани здаються широкими

Маленька дівчинка наївна
Вона не знає ще всього
Мале дівчисько йому вірна
І думає що втримає його

А він піде й саму залишить
Піде ні сказавши ані слова
Про їх любов вірші напишуть
Як він згадав та лиш забула вже вона.

comment Коментарі (0)

Як багато ще хочеться сказати.
Багато залишилось не сказаних фраз.
Як хочеться душу комусь відкривати,
Щоб все залишилось без гніву й образ.

Як багато хочеться сказати.
Та пишемо всі знов тупі SMS.
Але і так довго не можна чекати,
У світі багато і інших чудес.

Як треба спішити, щоб все розказати,
Бо потім вже пізно буде, мабуть.
Люди на тебе не будуть чекати.
Бо скільки можна? Візьмуть і підуть.

Як шкода пізно про це розуміти.
Як виділитися поміж сірих мас.
Мовчати, насправді, це як відпустити.
І ми усі вже втрачаєм цей час.

Скажи! Кого любиш, кому довіряєш.
Скажи. Це так просто, у чому біда?
Біда у тому, що зовсім не знаєш,
Як та людина відповість на твої слова.

Як грім серед неба, бо думаєш завжди,
Що люди подумають, скажуть.. І так
Мучиш себе, їм байдуже насправді.
Хто любить, той завжди до тебе прийде.

comment Коментарі (0)