RU UA

Не вірити і не чекати,
Не допускати своїх сліз,
Тебе у серце не впускати -
Оце і є ввесь мій девіз…

Слова собі ці повторяю
Я і щоночі і щодня,
Серце своє не відкриваю,
Бо всі твої слова – вода.

Тобі я мило посміхаюсь,
Дивлюся в очі ніжно я,
Коли цілуєш й обіймаєш,
Поводжусь, мов закохана …

А ти вже підкорив, вважаєш,
Став моїм світом і життям…
Радієш і не помічаєш,
Що просто граюсь зараз я…

Усі слова, всі поцілунки,
Всі обіцянки – лиш вода…
Це просто дивні візерунки,
А от душа моя пуста…

У ній давно немає болю,
Нема розчарувань і втіх…
І не зламають мою волю
Твої зізнання аж до сліз…

Багато слів красивих чула,
Багато квітів і зірок,
Та все-таки ще не забула,
Що всі ці речі лиш пісок…

Подує вітер – пісок зникне,
Розвіється, неначе дим…
А я давно вже жити звикла
Лише для себе і ні з ким…

comment Коментарі (0)

Така вже гарна осінь на дворі…
Вальсує по деревах жовте листя.
Стоять дуби, мов ті богатирі,
І коси на березах розплелися…

Яке прекрасне сонце восени…
Сумує вітер і летять лелеки;
Стоять могутні клени й ясени
І сріблом покриваються смереки…

Задумливо курличуть журавлі…
Летять кудись у свою теплу осінь;
Несуть журливу пісню на крилі,
Вдивляючись в небес блакитну просинь...

Яка чудова осінь надворі…
Який багряно-жовтий килим з листя…
І лише ми – два голуби вгорі-
У піднебесній вічності злилися…

comment Коментарі (0)

Вона була вродлива і зухвала,
Дівоча гордість пасувала Їй…
Всіх хлопчаків у школі закохала
У милі очі серед гарних вій…

Вона була красива і тендітна;
Струнка, неначе закарпатська лань…
А ще – сором’язлива і привітна..
Із серцем, вкритим золотом бажань…

Воно було чарівне й дуже миле
Це непокірне лагідне дівча…
Медове, ніби яблуко достигле
Й солодко-терпке, наче алича…

А ще вона корали розсипала
Очима - прямо в сонячну блакить…
Вона мені у серце так запала,
Що й до сьогодні в ньому щось щемить…

comment Коментарі (0)

Як добре, що Ти є на цій Землі…
Що ми знайшлись в житті – не загубились…
Блукали довго в місячній імлі,
А потім одне одному наснились…

Ті ніжні сни з реальністю злились,
Переросли хореями у вічність….
Дві наші Долі квітами сплелись
В омріяну казкову романтичність…

І стали зрозумілими слова,
Переросли надії у бажання…
Моя ти квітка… ніжна… польова
Моє ти недолюблене Кохання…

Як добре, що ти є в моїх думках…
Чи може то омана... ірреальність?!…
Нектар солодкий на моїх вустах…
Чи вічний Сон… Чи незбагненна Радість?!…

Не випадай із простору життя…
Не йди у ніч безмежну і бездонну,
Не забирай Любов у небуття…
Й не відпускай із Ніжності полону…

comment Коментарі (0)

Скажи мені навіщо щебетала
Так гарно, що і досі чую спів ?..
Навіщо ти думками прилітала
До мене із надуманих світів ?..

Ти лиш з’являлась у безумних мріях
І маревом була у ніжних снах…
Не задихалась у моїх обіймах,
Не засинала на моїх грудях…

Прокинувшись, не пестила в обіймах,
З солодким поцілунком на вустах;
А лиш з’являлась у тендітних мріях -
У видуманих зоряних світах…

Так пристрасно і палко цілувала,
А я неначе жовтий лист тремтів…
Скажи мені - навіщо завітала
До мене ти з омріяних світів ?!?

comment Коментарі (0)

Віддай себе, віддай назавжди –
Залиш мені хоч душу…
Я знаю все, я знаю –
Віддати себе мусиш!
Я знаю, що вже пізно,
Я знаю, що не рано,
Здавалось такі різні,
Та серце так поранив…
Побачив лиш на мить,
Та вже й вона горить…
Зітліє все у вічності,
Порине в пустоту…
З кимось разом ми –
Ідемо в самоту…
Зустрінемось в житті?
Можливо, пощастить…

comment Коментарі (0)

Така вже гарна осінь на дворі…
Вальсує по деревах жовте листя.
Стоять дуби,мов ті богатирі,
І коси на березах розплелися…

Яке прекрасне сонце восени…
Сумує вітер і летять лелеки;
Стоять могутні клени й ясени
І сріблом покриваються смереки…

Задумливо курличуть журавлі…
Летять кудись у свою теплу осінь;
Несуть журливу пісню на крилі,
Вдивляючись в небес блакитну просинь...

Яка чудова осінь надворі…
Який багряно-жовтий килим з листя…
І лише ми – два голуби вгорі -
У піднебесній вічності злилися…

comment Коментарі (0)

У ангела відняли крила
І ангел впав із висоти!
Забруднивши своє серце пилом,
Він втратив свої мрії ...
Літати він більше не вміє,
Він забув спокій і сон ...
З очей його лише сумом віє,
А адже колись був закоханий ...
Не вірить більше людям ангел-
З його серця бризкає кров-
На землю звалився ангел каменем-
Так заплатив він за любов

comment Коментарі (0)