RU UA

Марципановий смак мигдалю...
Щось у грудях твоїх щеміло…
Прочитала моє «ЛЮБЛЮ»
І – мурашки по всьому тілу…

То навіщо ж зустрів Тебе?
І чому закохався у зорі?
І за що полюбив голубе
Небо чисте й світи прозорі?…

І навіщо на вікнах рубін
Малював у пітьмі візерунки?…
В іскрах ночі тріщав камін
І п’янкими були цілунки…

І гірчив шоколад в мигдалю…
Й за вікном вже давно стемніло.
По кімнаті витало «Люблю»…
І - мурашки повзли по тілу…

comment Коментарі (0)

Прости, що перервав польоти мрій,
Прости слова націлених образ…
І оксамит обманутих надій,
Й, отрутою розбавлений сарказм…

Прости мене за ласку, за печаль
За ніжність і розбещеність мою…
За те, що моє серце не кришталь,
За те, що все життя Тебе люблю..

comment Коментарі (0)

Я на хвилину забуду про твоє існування
Я на хвилину забуду про безглузде кохання
Я на хвилину забуду, що значить кохати
Я на хвилину забудущо значить страждати
Я на хвилину забуду що значать сльози
Я на хвилину забуду як плакать у грози
Я назавжди забуду як біль причинив
Кинув із гір моє серце розбив....

comment Коментарі (0)

Хочете, розповім вам про любов?
Але не про ту, що пристрасть, розпуста, безпуття,
Що розпалює нам вогонь у крові
І змушує здійснювати безумства.

Я розповім вам про іншу любов,
Коли приходиш увечері з роботи,
А вдома всі рідні, всі свої,
І за порогом скинуті турботи,

Коли не потрібно говорити слова,
А можна до сильного плеча притиснутися,
Коли ти відчуваєш, що все ще жива,
І дивишся ти з надією в своє завтра.

Коли розбита вся кар'єра в мотлох,
Підірване здоров'я, немає віри-
Ти торкаєшся до рідних рукам,
І знову стаєш ти найкращою, першою.

Такиої любові бажаю вам, друзі,
Щоб завжди поспішати додому з роботи.
Її знайти в єдиний мить не можна,
Але можна виростити з любов'ю і турботою ..


В думках твоїх я хочу оселитись,
Щоб думала про мене кожну мить,
Щоб не змогла ти більше зупинитись,
Щоб в серці було те, що не згасить.

Я хочу мрією твоєю стати,
Я хочу, щоб в тобі палав вогонь,
Давай не будем більше зволікати,
Ти лиш в собі не охолонь…

Ти лиш знайди мене у своїх снах.
Поглянь, не відпускай на волю,
Ти мед відчуєш на вустах
І вирватись з обійм я не дозволю.

Я не дозволю бути в самоті,
Я буду з тобою до світання.
Той сон мине у темноті,
Та не мине моє кохання…

comment Коментарі (0)

Кохання, кохання...
Це прост бажання?
Що це за почуття?
Коли пізнаю його я?
Це шоколад в молоці,
Що розлився на руці?
Чи лимоний сік,
Що пектими цілий рік?
Що це? Що це?
Не відоме для мене!
Це голосні риданя
Від страждання?
Чи сльози щасття
Від щирого почуття?
Не знаю я, що це за річ,
Шо не дає спати мені цілу ніч,
Бо лиш думки ополонили мене,
Бо кохання для мене незмане?

comment Коментарі (0)

На відстані дзвінка …
Вона далеко, та здається зовсім близько…
Ти відчуваєш її дотик на щоці,
Ти уявляєш її образ серед ночі,
Пригадуєш її шалені очі
І засинаєш в повній тишині…

Вона приходить у вісні до тебе
Цілуєш ти її ніжні уста,
І кожен вечір ти дякуєш небу
За те, що у твоїм житті вона була…

Приходить ранок…він вас розділяє
Й вона тепер на відстані дзвінка…
Хоча вона й сама мабуть не знає,
Що біля тебе цілу ніч була…

Вона не знає і мабуть не хоче знати,
Тож залишаються несказані слова…
Не хоче спільного життя з тобою мати
Й поводиться немов зовсім чужа…

А ти чекаєш , досі віриш,
Ввесь час надією живеш,
Плекаєш у собі цю мрію
Й кохаєш ти її без меж…

А їй це зовсім не потрібно,
Вона не хоче й знать тебе
А ти з цим миришся покірно
Й чекаєш поки це пройде…

Та не проходить, не минає,
Не забувається цей біль,
Вона тебе й не пам’ятає,
А ти ще й досі вірний їй…

comment Коментарі (0)

Не вірити і не чекати,
Не допускати своїх сліз,
Тебе у серце не впускати -
Оце і є ввесь мій девіз…

Слова собі ці повторяю
Я і щоночі і щодня,
Серце своє не відкриваю,
Бо всі твої слова – вода.

Тобі я мило посміхаюсь,
Дивлюся в очі ніжно я,
Коли цілуєш й обіймаєш,
Поводжусь, мов закохана …

А ти вже підкорив, вважаєш,
Став моїм світом і життям…
Радієш і не помічаєш,
Що просто граюсь зараз я…

Усі слова, всі поцілунки,
Всі обіцянки – лиш вода…
Це просто дивні візерунки,
А от душа моя пуста…

У ній давно немає болю,
Нема розчарувань і втіх…
І не зламають мою волю
Твої зізнання аж до сліз…

Багато слів красивих чула,
Багато квітів і зірок,
Та все-таки ще не забула,
Що всі ці речі лиш пісок…

Подує вітер – пісок зникне,
Розвіється, неначе дим…
А я давно вже жити звикла
Лише для себе і ні з ким…

comment Коментарі (0)