RU UA

***
Таких, як Ти на світі є багато.
Я не кажу, що й я такий один…
Ти любиш маму, поважаєш тата,
У Тебе підростає красень-син…

Ти кращого в житті у цьому варта…
Зозуля монотонно щось кує…
І лащиться до тебе кицька Марта,
Коли до неї кіт не пристає…

Чи бранка Ти ? Чи може я став бранцем ?!
Набридло все : і пустощі, й слова…
І ненависні зустрічі з коханцем,
В якого лиш в бензині голова…

Ти мала б народитись Скорпіоном
І жалити таких, як я услід…
Таких, як Ти на світі є мільйони –
Тож клином не зійшовсь на Тобі світ…

Та все ж Ти мила… мила і вродлива…
І я Тебе благаю… Ні !!! Молю…
Щоб Ти усе життя була щаслива…
Хоча й такою я Тебе люблю…

Липень 2012 р.

0 comment Коментарі (0)

Він так любив ,
Оту красуню Олю,
Як люблять квіти наспіви джміля,
Як вітер в чистім полі любить волю.
Як стигла нива слово косаря,

Він так любив й вона його кохала!
І мріяли а ,що в майбутнім жде!
Ох! Олю Олю та хібаж ти знала ,
Що доля в різні боки розведе.

0 comment Коментарі (0)

***

Він Тебе любить, а Ти його – ні…
Просто Ти звикла до нього…
Серце не може палати в вогні
Й не відчувати нічого…

Серце не може мовчати, - воно, -
Тисне у грудях і рветься.
І, як солодке іскристе вино
Хмелем чуттєвим береться….

Серцю тривожно у передчутті –
Хто ж його може спинити ?!
Інколи хочеться просто в житті -
Щиро і ніжно любити…

Серце не може палати в вогні
Й не відчувати нічого…
Не ображайся… здається мені -
Просто Ти звикла до нього…

0 comment Коментарі (0)

Вірш – загадка.
Вона була вродлива і зухвала
Дівоча гордість пасувала їй….
Всіх хлопчаків у класі закохала
У сірі очі серед гарних вій…..

Вона була красива і тендітна,
Струнка, неначе закарпатська лань…
А ще сором’язлива і привітна….
Із серцем, вкритим золотом бажань.

Воно було чарівне й дуже миле
Це непокірне радісне дівча….
Медове, наче яблуко достигле
Й солодко-терпке, наче алича…

А ще вона у почуттях блукала,
В її очах я вгледів щастя мить…
Вона мені у серце так запала,
Що й до сьогодні в ньому щось щемить….

0 comment Коментарі (0)

Дай мені мить палкого бажання,
Канонаду безсонних ночей…
П’янкуватого погляду зрання
І гіпнозу блакитних очей…

Залиши у віках сьогодення:
Ощаслив… зацілуй… заласкай…
Дай мені неземного натхнення
І створи мені ніжністю рай…

Я любитиму мабуть до тризни
Твою ласку і твою красу…
І Твою неземную харизму
Через терни життя пронесу…

Буду плакати, буду сміятись;
Небо бачитиму голубе…
Почуттями не буду кидатись
І чекатиму вічність Тебе…

І,-щоб ніч ця була не остання,
І,-щоб вічним був спалах очей…
Подаруй мить палкого кохання
В канонаді безсонних ночей…

Липень 2012

0 comment Коментарі (0)