RU UA

Моя душа ледь-ледь жива,
Хоча й страждає від вигнання.
І дощ весняний омива
Моє і серце, і кохання.
Не видно радісних облич,
Лиш тільки краплі сиплять долу.
І буде день... і буде ніч...
І все по колу... все по колу...


Твої губи нагадували пелюстки троянд
Так ніжно забивали подих
Хотілося із них напитися нектар
Та вирушав в той час твій потяг

Лунав гудок, займали всі місця
Стояли тільки двоє на пероні
Дивився він їй в очі без кінця
Вона тримала серце у долоні

Іще хвилина й потяг полетить
Вже б'ють копитом металеві коні
Осталась мить, прощання тільки мить
Залишитись у неї у полоні

Осиротів вокзал, всі люди розбрелись
Залишивсь він один стояти на пероні
Осталась пам'ять коли вуста сплелись
І ніжний поцілунок на посивілій скроні


Думки неначе вітер
І серце не в спокої,
Не міг я уявити,
Що вчиниш стільки болю

Твої червоні очі,
Мої заплутані думки.
Невже всі ті безсонні ночі...
Марними були?

Невже та осінь
І твої руки на моїх плечах,
Були лише для болю
Були лиш просто на показ.

Я й досі людям вірити не в силі,
Змінила ти щось у мені.
Тепер неначе в замкненій могилі,
Я сам залишився...на дні.

А знаєш - ні!
Не цього разу!
Не дам я розірвать себе,
Не кинеш ти мене з розмаху,
Не втоплюсь в світі
Де нема тебе!

Я підіймусь і стану краще,
Зовсім не так "щоб довести!"
Я просто хочу те багаття
В своєму серці зберегти.


У наше життя приходить багато людей
Найважще за все, із ними прощатись
Здається без них життя не таке
Нам важко із цим змирятись.
Без їхньої усмішки й теплого слова ,
Довкіл все темніє в моменті
Ми нуждаємось їх так сильно
Як економіка в еквіваленті.
Забути їх в принципі неможливо
Тай серце тугою плаче.
Людей відпускати важко
Та одначе...
Інчих уже не буде
Тих самих, таких любих
Які допоможуть всюди
Підтримають без причини.
Не треба їх покидати
У світ на похитку долі
Не треба їх відпускати
Все...ніби доволі.

1 comment Коментарі (0)

Весняні ночі напроліт,
Дивлюсь на небо вічне.
І я радію в якусь мить
Як те дитя дворічне!

І образ згадується твій..
Зима у літо враз,
І стало тепло на душі,
Якась іскра в очах..

Дивлюсь на небо
Та й гадаю,
Що роблю не те..
Скажи ти, Боже,
Що не знаю..
Чого не треба знать мені.

Дивлюсь на небо..
І гадаю..
Хто я такий на цій землі?!
За що таке подарували,
За що дісталась ти мені..

Щоб я ще раз кинув надію,
У ту глибоку яму, вниз,
Я не протримаю й години!
Буду тримать до самих сліз.

І як би біль мене не мучив,
Я хочу бачити тебе!
У горі, в радості, у муках,
З тобою, в мене не має меж.

І в цьому світі, всім похмурім,
Лиш ти для мене ясний луч.
Ніхто не втримає за крила,
Ніхто не наведе нам дощ..

Весняні ночі напроліт..
Дивлюсь на небо вічне.
І як я хочу ще на мить,
Побачить твої очі ніжні..