RU UA

Він згадав її усмішку
Він згадав її погляд
Не був він з нею, тільки в ліжку
Не був він з нею поряд.
Він згадав її обличчя
Він впізнав її знов
Та вже він не закличе
Не обернеться колишня любов.
Він згадав недоспані ночі
Він згадав її слова
Він згадав ті ласкаві очі
Як вона його берегла.
Він згадає як у подушку
Упала остання її сльоза
Не побачить її, навіть як подружку
Тепер для нього її нема.


У його руках весь світ тримався
Він створював картину довгих літ
Він згадував і довго на неї дивився
Вона для нього - це був весь світ.
Він стискував в руці своїй кулак
Із гордістю дивився так на неї
Вона для нього як-не-як
Була сенсом, музою всією.
Він щиро вірив до кінця
Що так зустріне її знов
Досі палає любов у серцях
Він досить кохає!Це досі любов!
Дивився він довго на це полотно
В думках його була лише вона
Він боровся, думав що їй все одно
Адже коханням єдина вона!


Обійми її ніжно, до серця пригорни
Відчуй стукіт серця, відчуй її погляд
Так сильно до себе її обійми
Будь завжди ти з нею поряд.

Відведи руку, до серця притули
Забажай бути з нею назавжди
Адже це сенс в житті, її не загуби
Біля себе тримай ти її завжди.


Старе кохання є і, ні
Воно мабуть заснуло
В душі давненько, десь лежить.
Чекає свого часу.
Нове кохання, ось воно.
Руками можна взяти
І запитати да чи ні.
Можна по кохати,
І дозволу спитати.
На поцілунок ніжний і пянкий


Кохання, є чи ні.
Хто знає?
Кохання є воно:
Нове, старе, палке, сміливе
Кохання ніжне і м'яке.
Сміливо в серце залетіло,
підняло на мить, і зачаілось.
Воно в душі лишилось там.
А в голові туман.
І поцілунок той,
Сміливого кохання.
Як крила птиці на весні
У вільному польоті,
Несуть, несуть в даличену
Сміливому коханню.
І аромат червоного вина,
На вустах моїх лишився,
Як спогад ніжності тепла
Сміливого кохання.
І ось і все, кінець
Сміливому коханню.
А ні, в душі її тихенько спить
Сміливе те кохання
І ніжно шепче зачекай, весни
Прийде сміливе те кохання.

27.11.18 С.