RU UA

Не вірити і не чекати,
Не допускати своїх сліз,
Тебе у серце не впускати -
Оце і є ввесь мій девіз…

Слова собі ці повторяю
Я і щоночі і щодня,
Серце своє не відкриваю,
Бо всі твої слова – вода.

Тобі я мило посміхаюсь,
Дивлюся в очі ніжно я,
Коли цілуєш й обіймаєш,
Поводжусь, мов закохана …

А ти вже підкорив, вважаєш,
Став моїм світом і життям…
Радієш і не помічаєш,
Що просто граюсь зараз я…

Усі слова, всі поцілунки,
Всі обіцянки – лиш вода…
Це просто дивні візерунки,
А от душа моя пуста…

У ній давно немає болю,
Нема розчарувань і втіх…
І не зламають мою волю
Твої зізнання аж до сліз…

Багато слів красивих чула,
Багато квітів і зірок,
Та все-таки ще не забула,
Що всі ці речі лиш пісок…

Подує вітер – пісок зникне,
Розвіється, неначе дим…
А я давно вже жити звикла
Лише для себе і ні з ким…


Така вже гарна осінь на дворі…
Вальсує по деревах жовте листя.
Стоять дуби, мов ті богатирі,
І коси на березах розплелися…

Яке прекрасне сонце восени…
Сумує вітер і летять лелеки;
Стоять могутні клени й ясени
І сріблом покриваються смереки…

Задумливо курличуть журавлі…
Летять кудись у свою теплу осінь;
Несуть журливу пісню на крилі,
Вдивляючись в небес блакитну просинь...

Яка чудова осінь надворі…
Який багряно-жовтий килим з листя…
І лише ми – два голуби вгорі-
У піднебесній вічності злилися…

0 comment Коментарі (0)

Вона була вродлива і зухвала,
Дівоча гордість пасувала Їй…
Всіх хлопчаків у школі закохала
У милі очі серед гарних вій…

Вона була красива і тендітна;
Струнка, неначе закарпатська лань…
А ще – сором’язлива і привітна..
Із серцем, вкритим золотом бажань…

Воно було чарівне й дуже миле
Це непокірне лагідне дівча…
Медове, ніби яблуко достигле
Й солодко-терпке, наче алича…

А ще вона корали розсипала
Очима - прямо в сонячну блакить…
Вона мені у серце так запала,
Що й до сьогодні в ньому щось щемить…

0 comment Коментарі (0)