RU UA

Віддай себе, віддай назавжди –
Залиш мені хоч душу…
Я знаю все, я знаю –
Віддати себе мусиш!
Я знаю, що вже пізно,
Я знаю, що не рано,
Здавалось такі різні,
Та серце так поранив…
Побачив лиш на мить,
Та вже й вона горить…
Зітліє все у вічності,
Порине в пустоту…
З кимось разом ми –
Ідемо в самоту…
Зустрінемось в житті?
Можливо, пощастить…


Така вже гарна осінь на дворі…
Вальсує по деревах жовте листя.
Стоять дуби,мов ті богатирі,
І коси на березах розплелися…

Яке прекрасне сонце восени…
Сумує вітер і летять лелеки;
Стоять могутні клени й ясени
І сріблом покриваються смереки…

Задумливо курличуть журавлі…
Летять кудись у свою теплу осінь;
Несуть журливу пісню на крилі,
Вдивляючись в небес блакитну просинь...

Яка чудова осінь надворі…
Який багряно-жовтий килим з листя…
І лише ми – два голуби вгорі -
У піднебесній вічності злилися…

0 comment Коментарі (0)

У ангела відняли крила
І ангел впав із висоти!
Забруднивши своє серце пилом,
Він втратив свої мрії ...
Літати він більше не вміє,
Він забув спокій і сон ...
З очей його лише сумом віє,
А адже колись був закоханий ...
Не вірить більше людям ангел-
З його серця бризкає кров-
На землю звалився ангел каменем-
Так заплатив він за любов


Із вуст твоїх я п’ю зелений чай,
Вдихаю аромат цілющих трав…
Ти поцілунком кажеш: «Прощавай»,
А серцем просиш, щоб не відпускав…

Та я піду у чорну хижу ніч,
Пірну у неї з головою я …
Там не зустріну твоїх протиріч
Й твоєї гостроти, Печаль Моя.

Не розірветься кавалькада дум,
Бо біль душі вже не відчуєш Ти…
І не розтане в поцілунках сум -
Його запестить смуток самоти…

І вічність обійме гірлянду літ,
Благатиме покою у Творця…
Й неначе яблуневий первоцвіт
Заполонить образою серця….

Усьому є початок і кінець…
Зів’янеш ти в сліпій своїй красі…
Розтоптано й спаплюжено вінець
У степовій запиленій росі…

І моїх скронь сріблясту сивину
Вже не покриє поцілунок твій
Ти так і не відчула глибину,-
Її замів осінній суховій…

З солодких вуст я пив зелений чай,
Вдихав цілющий аромат із трав…
Ти шепотіла: «Милий, прощавай …»
Холодний місяць зорі цілував…

0 comment Коментарі (0)

Я цілу вічність буду пам’ятати
Той сірий клаптик неба у очах…
Шкода,що я не зміг Любов’ю стати,-
Лиш залишився спогадом у снах….

Шкода,що ми розлучені вітрами
І довгими дорогами без меж…
Сумними та безсонними ночами….
Зірницями малинових пожеж…

Не зміг я перепони подолати,
І залишився спогадом у снах….
Любити цілу вічність і ... чекати...
Й - сльозами бути на твоїх щоках…

0 comment Коментарі (0)