RU UA

Як добре, що Ти є на цій Землі…
Що ми знайшлись в житті – не загубились…
Блукали довго в місячній імлі,
А потім одне одному наснились…

Ті ніжні сни з реальністю злились,
Переросли хореями у вічність….
Дві наші Долі квітами сплелись
В омріяну казкову романтичність…

І стали зрозумілими слова,
Переросли надії у бажання…
Моя ти квітка… ніжна… польова
Моє ти недолюблене Кохання…

Як добре, що ти є в моїх думках…
Чи може то омана... ірреальність?!…
Нектар солодкий на моїх вустах…
Чи вічний Сон… Чи незбагненна Радість?!…

Не випадай із простору життя…
Не йди у ніч безмежну і бездонну,
Не забирай Любов у небуття…
Й не відпускай із Ніжності полону…

0 comment Коментарі (0)

Скажи мені навіщо щебетала
Так гарно, що і досі чую спів ?..
Навіщо ти думками прилітала
До мене із надуманих світів ?..

Ти лиш з’являлась у безумних мріях
І маревом була у ніжних снах…
Не задихалась у моїх обіймах,
Не засинала на моїх грудях…

Прокинувшись, не пестила в обіймах,
З солодким поцілунком на вустах;
А лиш з’являлась у тендітних мріях -
У видуманих зоряних світах…

Так пристрасно і палко цілувала,
А я неначе жовтий лист тремтів…
Скажи мені - навіщо завітала
До мене ти з омріяних світів ?!?

0 comment Коментарі (0)

Віддай себе, віддай назавжди –
Залиш мені хоч душу…
Я знаю все, я знаю –
Віддати себе мусиш!
Я знаю, що вже пізно,
Я знаю, що не рано,
Здавалось такі різні,
Та серце так поранив…
Побачив лиш на мить,
Та вже й вона горить…
Зітліє все у вічності,
Порине в пустоту…
З кимось разом ми –
Ідемо в самоту…
Зустрінемось в житті?
Можливо, пощастить…


Така вже гарна осінь на дворі…
Вальсує по деревах жовте листя.
Стоять дуби,мов ті богатирі,
І коси на березах розплелися…

Яке прекрасне сонце восени…
Сумує вітер і летять лелеки;
Стоять могутні клени й ясени
І сріблом покриваються смереки…

Задумливо курличуть журавлі…
Летять кудись у свою теплу осінь;
Несуть журливу пісню на крилі,
Вдивляючись в небес блакитну просинь...

Яка чудова осінь надворі…
Який багряно-жовтий килим з листя…
І лише ми – два голуби вгорі -
У піднебесній вічності злилися…

0 comment Коментарі (0)

У ангела відняли крила
І ангел впав із висоти!
Забруднивши своє серце пилом,
Він втратив свої мрії ...
Літати він більше не вміє,
Він забув спокій і сон ...
З очей його лише сумом віє,
А адже колись був закоханий ...
Не вірить більше людям ангел-
З його серця бризкає кров-
На землю звалився ангел каменем-
Так заплатив він за любов