RU UA

Із вуст твоїх я п’ю зелений чай,
Вдихаю аромат цілющих трав…
Ти поцілунком кажеш: «Прощавай»,
А серцем просиш, щоб не відпускав…

Та я піду у чорну хижу ніч,
Пірну у неї з головою я …
Там не зустріну твоїх протиріч
Й твоєї гостроти, Печаль Моя.

Не розірветься кавалькада дум,
Бо біль душі вже не відчуєш Ти…
І не розтане в поцілунках сум -
Його запестить смуток самоти…

І вічність обійме гірлянду літ,
Благатиме покою у Творця…
Й неначе яблуневий первоцвіт
Заполонить образою серця….

Усьому є початок і кінець…
Зів’янеш ти в сліпій своїй красі…
Розтоптано й спаплюжено вінець
У степовій запиленій росі…

І моїх скронь сріблясту сивину
Вже не покриє поцілунок твій
Ти так і не відчула глибину,-
Її замів осінній суховій…

З солодких вуст я пив зелений чай,
Вдихав цілющий аромат із трав…
Ти шепотіла: «Милий, прощавай …»
Холодний місяць зорі цілував…

0 comment Коментарі (0)

Я цілу вічність буду пам’ятати
Той сірий клаптик неба у очах…
Шкода,що я не зміг Любов’ю стати,-
Лиш залишився спогадом у снах….

Шкода,що ми розлучені вітрами
І довгими дорогами без меж…
Сумними та безсонними ночами….
Зірницями малинових пожеж…

Не зміг я перепони подолати,
І залишився спогадом у снах….
Любити цілу вічність і ... чекати...
Й - сльозами бути на твоїх щоках…

0 comment Коментарі (0)

Ти надзвичайно мила і вродлива,
Прекрасна, наче мої почуття
Замріяно, усміхнено, грайливо
І ніжно Ти ввійшла в моє життя…

Як я раніше міг без Тебе жити ?!
Нарізно нести по життю хрести ?!
Заради того, щоби не згубити,
І - щоб любов у серці зберегти…

На перехрестях Долі є стежина,
Яку не замело вітрами літ…
Вона, як пісня в небі журавлина,
І - як п’янкий весняний первоцвіт…

Як - сіроока, наче ти - криниця,
З якої воду пив я навесні….
Мені той присмак і понині сниться
В солодкому спокусливому сні…

Ти дуже ніжна... мила і вродлива,
Прекрасна, наче мої почуття…
Замріяно, усміхнено, грайливо
Ти увійшла в моє земне життя…

0 comment Коментарі (0)

***ВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ***

"Привіт", "прощай" - два недоречні слова,
Як наша зустріч в натовпі людей...
Коротка мить, двох поглядів розмова...
І серце ледь не вискочить з грудей.

Любове моя, перша і остання,
Душі моєї вічний ти неспокій!..
Тремтячі губи стримують ридання...
Тамую біль, що серце рве навпопіл...

За поспіхом своїм ховаю відчай...
Скоріш втекти. Не бачити. Забуть.
Любов твоя належить іншій. Прощай.
Ми не побачимось... мабуть...

Пішла. Побігла. Та спинилась -
Озирнутись хотіла востаннє...
Але стояла і довго дивилась,
Ковтаючи сльози прощання...


***
Таких, як Ти на світі є багато.
Я не кажу, що й я такий один…
Ти любиш маму, поважаєш тата,
У Тебе підростає красень-син…

Ти кращого в житті у цьому варта…
Зозуля монотонно щось кує…
І лащиться до тебе кицька Марта,
Коли до неї кіт не пристає…

Чи бранка Ти ? Чи може я став бранцем ?!
Набридло все : і пустощі, й слова…
І ненависні зустрічі з коханцем,
В якого лиш в бензині голова…

Ти мала б народитись Скорпіоном
І жалити таких, як я услід…
Таких, як Ти на світі є мільйони –
Тож клином не зійшовсь на Тобі світ…

Та все ж Ти мила… мила і вродлива…
І я Тебе благаю… Ні !!! Молю…
Щоб Ти усе життя була щаслива…
Хоча й такою я Тебе люблю…

Липень 2012 р.

0 comment Коментарі (0)