RU UA

Між іншим сказані слова,
змінили правила відносин.
Погода в серці дощова,
на небі проглядала просинь.

У променях весняних днів,
між іншим нарікали марно.
Потрібних бракувало слів,
тому й на серці було хмарно.

Не зупинилися на мить,
один повз одного, між іншим.
В дрібницях не змогли спинить,
а потім знехтували більшим.


Дотик серця, як його відчути...
Непомітна магія стосунків.
Почуття літали на батуті
та ховались вперто за лаштунки.

В епізодах грали свої ролі,
безталанно імпровізували.
Не єдина, а окремі долі,
непомітно поряд існували.

Час минав з надією на краще,
та сміявся боляче крізь сльози.
Кинута любов напризволяще,
стукала у двері на порозі.


В твоїх очах я бачу океан
Там все таємне і тендітне тане
Там вихор мрій летить як ураган
І геть усе там бездоганне

Я там ховаю всю мою печаль
Моя любов до тебе вічна
Тебе б у квіти увінчать
Люблю тебе, це так епічно

comment Коментарі (0)


Я помилилась .
І не кохала.
А просто звичку мала.
Здавалось тобою захворіла
Та виявилось, що алергія.
Швидко зраділа і трішки здуріла.
Ти звичка була погана.
Вночі здавалось не спала,
Не їла не думала та помирала.
Чомусь собі все так, уявляла
А виявилось, що я з тобою, не розмовляла
Тільки думки такі мала.
Я просто навчалась
Сказали кмітлива
Головне що зараз я щаслива
Ось вона яка дилема
Треба вчасно зрозуміти
Де кохання а де проблема!

comment Коментарі (0)

Кохання –
летально небезпечне,
А його відсутність –
Тим паче!

Іо Саві – східний мислитель

***

Тисячі Вогників
Чаклування,
Небезпечних
у Чарівній Красі…
Обіцянка - Кохання,
Реальність - Сраждання,
І справжні усі, усі…

Що таке – «Справжнє Кохання?»
«Несправжнє кохання» – Яке?
Несправжнє,
це – коли страждання?
А, справжнє, -
легке, п’янке?

Чи «справжнє»,
чи «не справжнє»
Кохання –
Питання
Колюче, слизьке…

Кажуть – нема
такого питання,
Справжнє кохання –
буває
Будь-яке!

Існують сотні тисяч
відтінків
Душевного хвилювання,
І справжні вони –
Усі!
Якщо несправжнім
Назвуть те чи інше Кохання –
Його не існує зов-
Сім!

Шукаємо кохання,
Неспокій капості рече
під аком-
панементи
Тривог:
Адже ми визнаємо
лише
вишукані речі,
І відкидаємо
Мотлох!

«Несправжнє», чи «справжнє» -
Думкою у Всесвіт гайни:
орієнтиром обери
Лише – «Підходяще»,
А «Ні!» - прожени!

Є у кохання Світанок,
Є Вечір,
який вивергає
Занепаду Клич…
Буває кохання –
болюче Зрання,
Буває – сповнена
Вишуканих любощів
Ніч!

У Кохання
може бути рима – Страждання,
Споріднене слово – Полин…
Знайди
у Осота
Нектар Насолоди,
А Гіркоту - відкинь!

Досвід
рік за роком
знищує
Радість і Спокій.
Псують Кохання
сумнівів і підозри бацили,
Але щастить нам іноді
з коханою (коханим)
духовно зливатися
у Єдине Ціле!

Але нема ідеалу:
Для рівноваги…
у жодної із сторін
не вистачає відваги.

Злиття-Відторгнення
від натуги синє:
Яка половина
Яку половину
Поглине!?

Надовго у стосунках
не вистачає ідеалу:
Поглинений
бореться за свободу –
Аж до криміналу…

Сотні, тисячі відтінків
Болючого Кохання
перебирай,
А як знайдеш –
своєму візаві
Нектару
Хоч крапельку дай,
Пригощай…
Об’єднайтеся, хоч на мить,
у пару!

У цю невловиму
мить,
Щасливими будьте…
Кохайте, Любіть
Аж Цілу-Ціленну
Мить!

З чого починається Казка-Любов -
З Безумства Думок і Страждання?
Це:
Справжній Цілунок –
Основа Основ,
Свята Запорука
Кохання!

comment Коментарі (0)

Покинула невчасно душу,
Була й пішла собі любов,
Тобі я вслід дивитись мушу,
Ти поряд з нею десь пішов.

Наснилася болюча зрада,
Крізь дощ не бачив моїх сліз,
Не знала я, що болем правда
Згори обірве все униз.

Скажи, де взяти мені ліки,
Які лікують віщі сни,
У сні ти цілував повіки
Якійсь чужій, а не мені.


Любов, чи знає правду про любов,
В обіймах, шепотінні, цілуванні,
Душі тремтінні в якості умов,
Яких немає в справжньому коханні.

У спалахах яскравих двох сердець
Ліпили ніжністю єдине тіло,
На все життя залишився рубець
З кохання пристрасного, що палило.

Любов, чи знає правду про любов,
Коли земля пливе з під ніг, як човен,
Ніяковіє погляд знову й знов
Весь світ навколо почуттями повен.


Ми любов свою згубили самі,
З ночі в ніч вона до нас приходить,
В сновидіннях, наче мелодрамі
Нас шукає поруч, не знаходить.

У самотність поринали разом,
Так ховали почуття відверто
В мить змінили ніжність на образу,
Від кохання відвертались вперто.

А любов благала та просила,
Говорила, тільки раз буває,
В пам"яті залишилась красива,
Тільки в снах, а на яву немає.