Легенчкук Ларисі – з ніжністю…
Ти знаєш : я навчу тебе сміятись,
Дивитись ніжно в небо голубе,
Яке чомусь нагадує Тебе …
І мріями своїми милуватись…
Ти знаєш : я навчу Тебе забути
Минулого недобрі відчуття…
І радість до щасливого життя
Тобі - я певен - зможу повернути…
Ти знаєш : я навчу Тебе любити…
Від щастя не відводити очей…
І спалахом гранатових ночей
Мої хлопчачі мрії відтворити…
Ти віриш : я тобі дістану зорі
І воскрешу в твоєму серці знов
Мою юнацьку неземну любов
Таку прекрасну, наче синє море...
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Ти знаєш Це ?.. Я певен - Ти Це знаєш !!!….
Юрій Цюрик
Про пекельно-жаркий Казахстан.
Легенчук Л.С.- з ніжністю...
Знаю – наше життя – то не казка,
А солодкий , оманливий гріх
Не принось мені болі, будь ласка,
А неси лише радість ісміх
Не нагадуй поривів вінчальних,
Що розтанули десь в небесах…
Не кажи мені слів поминальних
І, що все перетвориться в прах…
Не співай мені пісню про Долю ,
Про пекельно-жаркий Казахстан…
Не завдай буреломного болю…
А змочи краще мої вуста.
Поцілуй… та не ніби дитину…
Що лежить у думках горілиць…
Краще в душу мою подивись -
Там побачиш прекрасну перлину…
Я не хочу... ти чуєш – не хочу
Задивлятись у неба блакить,-
Краще Ти у смарагдові очі
Подивись й загубись в них на мить…
В тебе личко таке білосніжне
А на нім – очі, мов небеса
Ти на мене так зиркаєш ніжно…
Ти – Моя неземная Краса.
Знаю – моє життя – ніби казка…
Ніжний сон… але наче й не сплю.
Не принось мені болі, будь ласка…
Я Тебе так безумно люблю…
Липень 2012 р.
Легенчук Ларисі-подрузі дитинства-з ніжністю…
Прости мене за те, що із дитинства
Ніяк Тобі освідчитись не міг…
Мені здавалось – Ти шукала принца…
То ж я слова Любові приберіг…
Життя летіло… клекотало здуру
Та скільки пам’ятаю я себе :
У кожній стрічній я шукав Лауру*
І в кожній юнці бачив лиш Тебе….
Роки летіли з іншого сторіччя
У нове … їх думками замело…
Життя нас розкидало по узбіччям
А потім несподівано звело….
Напровесні зустрів Тебе… у квітні….
Це був казковий мелодійний сон….
Але , нажаль, ми в ньому не самітні
І це для наших душ - Армагеддон.
- - - - - - - - - - - - - - - - - -
Прости мене… нема у світі принців,
Якщо ж і є – в них серце з кришталю…
Шкода , що у далекому дитинстві
Я не признався, що Тебе люблю…