RU UA

Дорослі, здається…
Але в душі усе ще діти
Так хочеться туди вернутись
Коли ще можна все змінити.

А зараз ти далеко є від мене
І, не зважаючи на те, що не кохала,
Та, покидаючи мене самого,
Частину мого серця відібрала.

Так забирай же моє серце
І душу прихопи з собою
Мені вони не знадобляться
Коли не буду я з тобою.

Такі думки у мене в голові кружляли,
Як тільки ми з тобою розійшлись
Та як старалася мене не чути
Коли кричав до тебе «Повернись!»

Здавалося, що це страшний сон
Який не може ніяк закінчитись
І стане все на свої місця
Та треба просто пробудитись.

І я прокинувся…
Але нічого в результаті не змінилось
Пройшовши через ці страждання
Ми просто друзями з тобою залишились.

Пригадую твої слова… Слова про те,
Що зрозумію – ти мене не варта.
Та як це можна серцю пояснити
Яке кричить: «Кохаю тебе, Марта!»

0 comment Коментарі (0)

Пам’ятаю
З тобою центром я гуляю
Тебе додому проводжаю
Хочу сказати, що кохаю
Та, ніби, щось мене тримає
Слова потрібні забуваю
Прийду додому, заскучаю
І з болем в серці засинаю

Прокинусь десь о другій ночі
Згадаю голубії очі
Згадаю брови, ніжні вії
Й мурахи бігають по шкірі

Буде вже пізно та признаю
Як сильно я тебе кохаю

0 comment Коментарі (0)

Життя, любов чи існування
Я прагну зрозуміти
Надія, радість, а чи розставання
Я зможу захотіти.

Кохання, сміх, а не журбу
Я прошу вас обрати
Біль, зраду, а не чистоту
Все зможу я забрати

Усе це пустота
Надії ми не маєм
Та почалось життя
Тебе тепер бажаю

Цю радість, щастя, простоту
Зуміла я обрати
Брехню, образу і нудьгу
Вирішила я покидати

Життя, любов, не існування
В мені ти оживив
Надію, радість, а не розставання
Мені ти подарив...

0 comment Коментарі (0)

Я, та ні не я,
Бо я не божевільна
Душа, та ні це не душа....
Вона уже не вільна.

Захоплення чи бородьба
Чому я вже не вірю
Любов це є життя
І я маю надію

Надія це є ти
І я це зрозуміла
Безмежно я тебе
Так палко полюбила.

Тут рифма є ніщо
Я просто оніміла
Колись ти був ніхто
А я ошаленіла...

0 comment Коментарі (0)

спільним шляхом не судилось нам іти
нам судилось розійтись
розійтись і все забути
розійтись і посміхнутись

ти посміхаєшся, я знаю,
хоча й цього не бачу
та посміщку твою я завжди відчуваю
і подумки на крилах до тебе я лечу

чого лечу? не знаю...
на що надіюсь, що шукаю?
те що було вже не поверну
але ніколи не забуду

а так хотілося забути
назавжди забути
до минулого більше не вертати
не рухати ті спогади

та вони є, нема куди їх діти
неможливо забути, із пам'яті зтерти
вони немов якась отрута
її не можна лікувати

бо лікування - це життя моє
воно для мене дороге
його потрібно цінувати
хоча так важко, та я буду жити

можливо з часом все пройде
і тоді серце оживе
знову радісно заб'ється
і душа до життя повернеться...

0 comment Коментарі (0)