RU UA

Дощ. Похмурий день і осінь
згадую слова, що ти сказав
як ходили по асвальту босі
і незнали мір розмови барв

З неба падали краплини щастя
а в очах горіла іскра мрій
із каштанів падало осіннє листя
і я думала... ти тільки мій!

Ще секунда, і життя пропало
вже нема тих радісних надій
наче в мрії мої небо впало
а ти... смуток на душі своїй розвій

comment Коментарі (0)

Кохаючи, ти змушуєш мене страждати.
Жаліючи-знущаєшся є мене.
Кохання - біль,а зрада рани в серці.
Твоя любов мені зігріла душу і відібрала ясний промінь сну.
Люблю тебе і серце завмирає
Люблю, люблю, люблю-навік твоя...

comment Коментарі (0)

Вона прийшла в сльозах, з печаллю,
Із смутком, з болем у очах,
Здавалось в них пуста безодня,
Та ні, ховався там десь страх.
Вона боялась – не пробачить,
Вона боялась – прожене,
Вона прийшла – та він не бачив,
Що у руках вона несе.
Він не побачив там в долонях,
Кривавий слід і щось живе,
Він не помітив, що у пригорщку
Своє життя йому несе.
Вона прийшла… в сльозах, з коханням,
А він прогнав, як схибив він,
Не знав, що то остання,
Його остання надія у житті.

comment Коментарі (0)

Чому?
Чому сумую, я не знаю.
Про це у неба запитаю.
«Ти щиро любиш лиш його» -
Ось так воно відповіло.
Чому про нього лиш думки?
На це птахи відповіли:
«Думками серце володіє
І думає про кого мріє»
Чому його у снах я бачу?
Чому ночами гірко плачу?
Чого боюся я сказати
І серце лиш йому віддати?
Чому так доленька хотіла,
Щоб на шляху його зустріла?
Чому так доля забажала,
Щоб я без нього так страждала?
На це відповіли зірки,
Що мерехтять уже віки:
«Ти не бійся його покохати,
Лиш так ти зможеш щастя відшукати».

comment Коментарі (0)

Дорослі, здається…
Але в душі усе ще діти
Так хочеться туди вернутись
Коли ще можна все змінити.

А зараз ти далеко є від мене
І, не зважаючи на те, що не кохала,
Та, покидаючи мене самого,
Частину мого серця відібрала.

Так забирай же моє серце
І душу прихопи з собою
Мені вони не знадобляться
Коли не буду я з тобою.

Такі думки у мене в голові кружляли,
Як тільки ми з тобою розійшлись
Та як старалася мене не чути
Коли кричав до тебе «Повернись!»

Здавалося, що це страшний сон
Який не може ніяк закінчитись
І стане все на свої місця
Та треба просто пробудитись.

І я прокинувся…
Але нічого в результаті не змінилось
Пройшовши через ці страждання
Ми просто друзями з тобою залишились.

Пригадую твої слова… Слова про те,
Що зрозумію – ти мене не варта.
Та як це можна серцю пояснити
Яке кричить: «Кохаю тебе, Марта!»

comment Коментарі (0)

Пам’ятаю
З тобою центром я гуляю
Тебе додому проводжаю
Хочу сказати, що кохаю
Та, ніби, щось мене тримає
Слова потрібні забуваю
Прийду додому, заскучаю
І з болем в серці засинаю

Прокинусь десь о другій ночі
Згадаю голубії очі
Згадаю брови, ніжні вії
Й мурахи бігають по шкірі

Буде вже пізно та признаю
Як сильно я тебе кохаю

comment Коментарі (0)

Життя, любов чи існування
Я прагну зрозуміти
Надія, радість, а чи розставання
Я зможу захотіти.

Кохання, сміх, а не журбу
Я прошу вас обрати
Біль, зраду, а не чистоту
Все зможу я забрати

Усе це пустота
Надії ми не маєм
Та почалось життя
Тебе тепер бажаю

Цю радість, щастя, простоту
Зуміла я обрати
Брехню, образу і нудьгу
Вирішила я покидати

Життя, любов, не існування
В мені ти оживив
Надію, радість, а не розставання
Мені ти подарив...

comment Коментарі (0)

Я, та ні не я,
Бо я не божевільна
Душа, та ні це не душа....
Вона уже не вільна.

Захоплення чи бородьба
Чому я вже не вірю
Любов це є життя
І я маю надію

Надія це є ти
І я це зрозуміла
Безмежно я тебе
Так палко полюбила.

Тут рифма є ніщо
Я просто оніміла
Колись ти був ніхто
А я ошаленіла...

comment Коментарі (0)