RU UA

Вітер розносить собою листи,
Я захопивсь від твоєї краси,
І може більше знайдеться конвертів,
В незнайомих місцях,
Ти в моїх снах,ти в моїх снах


А я чекаю,я буду між тенетами слів,
А я знайду до тебе шлях
в небеснім ключі,
І промінь впаде тобі на коси,
А я не знаю,що зі мною відбулося,
Ти в моїх снах,ти в моїх снах
тепер назавжди


Небо пильно,слідкує за мною,
Рахує кроки,зроблені з тобою
В повітрі пахне осіннім,вечірнім дощем
Я відчуваю,що буду тобі плащем

І біля твого вікна, розмалюю сніг,
Жовто-гарячим кольором із моїх снів,
Я стану сонцем твоїм,сонцем твоїм


Зацвів тюльпан червоний як та кров
І ромашка зацвіла біла як той сніг
І покохала я напевно знов
Та чи зміг покохати він?

Цвіте усе весна буяє
Затигла прохолодна й зла зима
А маленька дівчинка не знає
Що кохання взаємного нема

Життя летить мов листя з дерев
І час не зупинити ні на мить
І чути десь пораненого лева рев
Йому також щось у душі болить

Болить душа та не вщухає
Болить щодня щомісяця постійно
А дівчинка так сильно вже кохає
І у душі немов на час спокійно

Курить часто. І гуляє лиш сама
Ходить пізно вечорами одинокими
Адже віри у життя нема
І малі рани здаються широкими

Маленька дівчинка наївна
Вона не знає ще всього
Мале дівчисько йому вірна
І думає що втримає його

А він піде й саму залишить
Піде ні сказавши ані слова
Про їх любов вірші напишуть
Як він згадав та лиш забула вже вона.

0 comment Коментарі (0)

Як багато ще хочеться сказати.
Багато залишилось не сказаних фраз.
Як хочеться душу комусь відкривати,
Щоб все залишилось без гніву й образ.

Як багато хочеться сказати.
Та пишемо всі знов тупі SMS.
Але і так довго не можна чекати,
У світі багато і інших чудес.

Як треба спішити, щоб все розказати,
Бо потім вже пізно буде, мабуть.
Люди на тебе не будуть чекати.
Бо скільки можна? Візьмуть і підуть.

Як шкода пізно про це розуміти.
Як виділитися поміж сірих мас.
Мовчати, насправді, це як відпустити.
І ми усі вже втрачаєм цей час.

Скажи! Кого любиш, кому довіряєш.
Скажи. Це так просто, у чому біда?
Біда у тому, що зовсім не знаєш,
Як та людина відповість на твої слова.

Як грім серед неба, бо думаєш завжди,
Що люди подумають, скажуть.. І так
Мучиш себе, їм байдуже насправді.
Хто любить, той завжди до тебе прийде.

0 comment Коментарі (0)