RU UA

Так тихо ступала по сходах у Пеклі...
Тримавши за руку ту ніжність тендітну,
Напевно, боялась. Не вірить Упертий,
Що справді собою він змусив розквітнуть,
Відчути блаженство... Тремтіння... Лиш дотик
Від тіла палкого. Дарує ту грішність
Для неї земної, що поруч, навпроти,
І досить гаряча кохана... Ця вічність...
Минають в оргазмах хвилини блаженні,
Він знає, як краще доводити жінку,
Володар пекельний... І поруч знамення,
Ця діва невинна, що скорить відтінки:
І лиха, і горя... І Пекла палкого...
Крокує жадана, і справді невинна,
Не чинить проблеми та влади стрімкої,
Для неї володар — то гордість левина!
А більше не треба, лиш бути з коханим,
І ніжно тулитись... Бо тіло гаряче...
Так тихо ступає, як справжнє бажання,
Невинно говорить, він слуха дитячу
Наївність і радість, приємне зітхання,
І справді не треба казати щось більше:
Кохає невинна... Кохає і любить...
Сьогодні дарує для неї ці вірші,
Пекельну повагу, і годі прелюдій!
Заносить до ліжка... А далі секрети,
Не варто пізнати цю пристрасть тим дурням,
Ту грішність жахучу, те щастя пекельне,
Ті люди не знають, де палко, де буйно...
Де справжня спокуса вбиває той сором,
Вином напуває, і гонить весь розум,
Забудьте слова ці, як дивну дорогу
До сенсу спокуси... Пекельної прози...

comment Коментарі (0)

З'єднались частинки матриці в танці,
Кохали й любили на дивних світлинах,
Наступні хвилини зовсім вигнанці!
Так гарно, що вітер гойдає в жоржинах...
Волосся жіноче, добре пахуче...
В жоржинах тремтіло і тіло у нього,
І знайде кохана щастя жахуче!
В жоржинах прекрасних стежину, дорогу,
І буде тулитись ніжно до серця
Зірками своїми, і тілом гарячим...
З'єднались коханці в матриці долі,
Ніщо не розлучить торкання киплячі,
І довгі, і щирі, в матриці голі!
В жоржинах вітрисько сховає подружжя
Коханців любові... Сорому квіти...
І пройдуть століття, настигне байдужість,
І дехто все знайде: голі й роздіті...
Кохались в жоржинах щасливі собою,
Та в інших світлинах: старість на радість,
Танцюють коханці, ще досі їх двоє,
І роки не змусять танці чи жвавість
У ритмі кохання покинуть подалі...
Світлини покажуть: треба лиш розум,
Щоб просто зуміти і жити надалі,
Не тілом, а духом плести цю прозу.

comment Коментарі (0)

Я знову сижу один,
Вдихаю цей гіркий дим.
Та думка з голови не йде ,
Коли вже те щастя прийде.
Чи знайду я ту людину,
Свою кохану ,єдину .
І хай грізно реве грім,
Хотів би бути з нею всупереч усім
Та любов зараз як тренд,
Де тебе не чекає хепі енд.
І вкотре ти будеш сидіти на сходах один,
Видихати цей гіркий дим.



Сидиш і дивишся у вікно,
Ну і що, як воно?
Знову згадуєш оті стосунки,
А у голові робиш підрахунки?
Ти місяць уже як живеш один,
І всеодно вдихаєш нікотин?
Усі вже гроші провтикав ,
Так і досі на ноги не став.
Ведеш себе наче мала дитина!
У кожного буває нещаслива днина,
Ти мусиш усе це переступити,
Щоб далі щасливо жити.
Зможеш зробити абсолютно усе,
І хтось щастя у твоє життя принесе.
Для тебе вона стане музою,
А не якоюсь там обузою.
Разом ви будете мости будувати,
Нікому не дасте свій будинок ламати.
Хто б із вас не опускав руки,
Ви пройдете усі земні муки.


Ну що друже ,покурив?
А тепер сядь і розкажи що начудив
Чи тебе вкотре киданули ?
От так зібрали речі й дременули ?
Усе буває друже ,
Навіть і коли не дуже.
Ти буде думать про любов, що буде гнать до серця кров
З'явиться людина з якою будете чудити,
Тай не буде часу понудити.
Будеш звать її кохана,
Ось тоді загоїться серцева рана.
Передиветесь ви фільмів море,
Та й не будете думати про горе.


Між нами секунди, години, кілометри.
Ми не бачилися, здається, тисячу років.
Гіркий присмак мрії, солодкий дим сигарети –
Без тебе мені набридло зустрічати світанок.

Розумію причини від’їзду, та тільки
Мені на них начхати.
Ось курю і не сплю, мені цікаво знати
Скільки я в житті з тобою мушу випробувати.


Вітер ровіває твоє русяве волосся,
Під сонечком переливаєшся усіма барвами колосся.
Я дивлюся у твої глибокі і прекрасні очі,
Вони снитимуться мені кожної ночі.
І посмішка твоя так яскраво світила,
Що аж у мені весь лід розтопила.
Губки твої горіли червоним вогнем,
Поцілував би тебе без проблем.
Завжди буду милуватися тобою,
Твоєю неземною красою.
Рівних тобі тут не знайти,
Хоч бери і на іншу планету лети.


Не дивлячись на те що нас розділяюь кілометри, мені це не завадить ділити з тобою квадратні метри.
З кожним днем інтерес до тебе мій зростав,
І ось ,цей день настав .
Ідеал -це далеко не моє, але я відрубаю руку за своє.
І я навіть оком не моргну,
Тому що за тебе ,весь світ з ніг на голову переверну,
ти дорога мені людина і нас не розлучить ніяка скотина.
Просто розумієш ти як наркотик ,і я тебе ревную котик.
І я скажу тобі слова, які снились мені у вісіні, а саме "ТИ ПОТРІБНА МЕНІ"