RU UA

Кохання легко брав собі на пробу,
Мов вишеньку на торті, як оздобу.
Ковтав його, немов гарячу каву
Дегустував з вином та їв, як страву

Любов красиву рахував десертом,
В екстазі смакував її відверто
Та в відблисках камінного вогню
Гортав години, як листи меню

Дотлів вогонь під ранок у каміні,
Засмучені розтали всюди тіні.
Всі почуття мої допив до краю,
А потім шкодував, я точно знаю.


Повсюди шум
Шумлять машини
Шумить гілляка на вершині
Шумить тут близько, і в далі
Шумить все вдень і уночі

Та тільки ти і я сиділи...
Все так тихенько, не спіша
Час зупиняється, й відчутно
Як до небес зривається душа...

І тишина ця неземна
З тобою тихо, так спокійно
Навіть ледь чути серцебиття
Та це все мрія...
Неодмінно вона втіляться в життя...

comment Коментарі (0)

Де захід той? Коли багряне сонце,
Зануриться у море й зашипить.
І ми, неначе, знову незнайомці,
Сором'язливо ринемо у мить.

Де ті світанки, що зустрінем разом?
Коли набридне бути в самоті.
В шалений час, пізнавши смак екстазу,
Коли потрапимо? Скажи мені!

Де теплі ночі? Що проведені у мандрах,
І дні, до ниточки промочені дощем.
Коли вийдемо в космос, не в скафандрах,
То збожеволівши згорим. Не тим вогнем.

Не тим вогнем, що залишає рани,
Не тим, подарував що Прометей.
Це полум'я подібне до нірвани,
Стріляє влучно, ніби Курт Кобейн.

comment Коментарі (0)


Слово честі я клянусь
я не бачив ваших вуст
я дивився дуже щиро
на зіниці ваші милі
Ви так легко повертались
В чистім небі буря гралась
О,прекрасна діва див
Найгарніша з поміж всіх.

comment Коментарі (0)

Я вигадаю все, що не існує,
Зміню миттєво місцем полюси.
Ті хто навколо подих затамує,
Застигне від казкової краси.
Зруйную я зневіру та зневагу,
Осяяння відчуєш у любові
Я знаю точно, звернеш ти увагу
На мої дивні очі волошкові...


Увірвався в життя, як вітер
Зруйнувавши моє буття
Сум минулого миттю витер
Неймовірне створив почуття.

Як кружляло нас та вертіло
Відчуття невагомості в небі
Моє серденько так тремтіло
Я літала з тобою, як лебідь.

Лебедину пісню, одну на двох
Ми співали з тобою, в останнє
Ти повітря моє, видих-вдих
Найдорожче, єдине кохання.


Що будеш пити, мій незваний гість
З вершками каву, чай, або вино...
Вже скільки зим упало за вікно
Що сталося?. Розбуджена цікавість.

З букетом милих квітів. Ненароком.
Як сонечко, яскравих хризантем
Та на душі з незримим тягарем
Протиснувся у хвіртку боком.

Раніше ти влітав, як вільний птах
З такою легкістю заходив в двір
А зараз, ніби гнаний, дикий звір
В очах розгубленість та страх.

Де взяти сили, щоб мене переконати
Не в змозі очі підвести...Не знаєш...
Та щось сказати певно маєш...
Незваний мій, пройшло. Не хочу знати.


Удвох одним цілим в чуттєвих обіймах
Енергії згусток потрапив в тенета,
В чудовому сні, де складають сонети
Розкидане щастя на теплих перинах.

Любові шаленій, що рветься до тіла,
Влітає у душу магічно та ніжно,
Залишся у серці, моя дивовижна,
Півтоном, півзвуком вуста шепотіли.

Підкрався світанок, проник непомітно,
Вібрує завісою пристрасть кохання,
Любов моя перша, надія остання
Притягує щастя до долі тендітно.

До спогадів знову та знову прикута
Шукаючи сенси в самотності давній.
В такій собі волі смачній, безпідставній...
Не можу без тебе й хвилини пробути.