RU UA

ЗЕЛЕНИЙ вірш. КВІТЕНЬ.

Чому я спокою не маю,
Обійме знову втрати страх,
Чому і досі серце крає
Твій погляд, згублений в роках?

Я тільки погляд твій згадаю -
І все життя вже шкереберть.
Неначе вигнали із раю.
Неначе за плечима – смерть.

І дотик рук я відчуваю,
Хоча пройшло, мабуть, сто літ.
Та дотик цей вогнем палає,
Мов на щоці лишився слід.

А серце гулко так тріпоче,
Як спійманий в долоні птах.
Й зникать чомусь зовсім не хоче
Твій поцілунок на вустах.

0 comment Коментарі (0)

Чому її ти так кохаєш?
Чому вона для тебе все?
А як же я, моє кохання,
що любить і живе?
Воно не вічне, я це знаю
та й ти це зрозумій!
Моє кохання справжнє, знай це
і скривдить ти його не смій.
Вона побавиться з тобою,
а серце викине в смітник.
Та знай, що я з тобою
і в рай, і в воду, і в огонь...

0 comment Коментарі (0)

КОХАННЯ-СОН
Ти тут, ти біля мене,
О ні, невже це сон?
Коли прокидаюсь думки завмирають,
І серце клекоче мені в унісон.

Так важко зрозуміти, що тебе вже нема,
Але й чи був ти, я не знаю.
Напевне це лиш сон
Чому? – себе питаю.

Усі думки мої, і серце, і душа
Лише про тебе думає щоночі.
Бо сон мені сниться, де кохаєш ти мене
І прокидатись я ніяк не хочу.

Бо проснувшись я знову буду
В жорстокому світі, де любові нема.
Та я чекаю з нетерпінням ночі,
Де в снах зустріну тебе я!

0 comment Коментарі (0)